Дівчина стрімко піднялася на другий поверх, відчинила двері і ледь не зойкнула від побаченого

Ось вже послухала всі пісні у телефоні, встигла навіть поговорити з сусідкою по вагоні щодо подорожчання продуктів та поганої погоди, адже дощ всі огірки побив на дачі! Тому Марія вирішила зателефонувати до Мишка. Може, він щось цікаве розповість, анекдот чи якусь кумедну історію з життя. 

Ось минули гудки, а він все не підіймав слухавку. Може, щось трапилося? Ну спить або ще на роботі, не може ніяк говорити. Хоча сьогодні субота, ранок.

Нарешті після 5 дзвінків хлопець підняв слухавку:

– Я не можу говорити, давай пізніше зателефоную, телефон сідає, – швидко, ковтаючи повітря, промовив Мишко.

– Добре, просто я…

– Давай, потім набери!

Марія вже хотіла натиснути на червону кнопку, та щось її стримало. І тут вона почула знайомий голос. Жіночий. 

“Їдемо до тебе?” 

“Давай, тільки треба ще заїхати у магазин по шампанське”

Марія одразу впізнала цей голос – Ліда, давня подруга Мишка, як то кажуть – вони разом виросли та в садку горщик ділили. Правда, хлопець завжди запевняв, що між ними тільки дружба, нічого більше. 

Але потім Мишко міг “випадково” порівняти Марію та Ліду:

“Ну чому Ліда носить красиві сукні, а ти тільки штани?”

“Ліда готує такий смачний біфштекс”

“Ліда…Ліда…” – від цього імені у Марії вже око почало сіпатися. Дівчина гадала, що вже переїзд на спільну квартиру допоможе уникнути такої проблеми.

Тої суботи Марія зібралася до мами на дачу. Думала, що ввечері швидко приїде додому, адже є пряма електричка. Однак, вже на першій станції вона зійшла та хутко побігла до найближчої машини таксі.

– До вулиці Шевченка, я плачу потрібний прайс!

Водій довіз її за 15 хвилин, гнав, немов прокажений, навіть на червоне проїздив. Тремтячими руками дівчина дістала 300 гривень, ледь не забула в салоні сумочку і поцокотала до ліфта. Ось вже їх поверх, двері, серце так стукотіло, немов от-от вискочить з грудей.

Вдихнула повні легені повітря та тихенько відчинила двері. Замов, на щастя, був новий, тому не так скрипів. Бачить, у шафі пальто Ліди – те саме, яке Мишко так нахвалював та казав купити. Власне, купити за свої кошти. А Марії цей колір та фасон не личив!

На кухні – два келихи шампанського, суші. А коли востаннє Мишко їй щось дарував? Почула з кімнати знайомий сміх – це точно була Ліда. 

Марія відчула, як сльози їй передавили горлянку та вона ладна от-от увірватися до кімнати, власними руками задушити зрадників. Але ноги самі несли на вулицю. 

Сіла на лавку, затулила долонями обличчя. Хотіла так кричати на всю вулицю, щоб аж на іншому континенті всі її чули. Та немов оніміла, втратила дар мови. У голові прокручувала тільки одне запитання – чому? Хіба вона не заслужила кохання та елементарної поваги?

На Вашу думку, чому хлопець так вчинив? Хто винен у цій ситуації та як вирішити таку проблему? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Коментарі

Daryna
Adblock
detector