Сьогодні знову говоритимемо про дивовижні речі, призначення яких аж ніяк не відоме молоді. Зате читачі, які ще добре пам’ятають часи радянського союзу, точно пригадають молочні пакети-пірамідки чи трикутні пляшки. Але чи точно ви знаєте, для чого вони були призначені?
Як відомом, зміни в загальноприйнятому стандарті загрожують додатковими фінансовими втратами, якою б заманливою не здавалася ця ідея. Достатньо тільки пригадати трикутні пакети компанії Tetra Pak, які нерідко використовували в радянські часи. Зате у Швеції вони проіснували всього 7 років. Виявилося, що такі упакування було дуже незручно пакувати у квадратні коробки, через що доводилося замовляти удвічі більше пакунків і, відповідно, це сильно збільшувало транспортні витрати.
То для чого ж за подібних умов у СРСР усе одно випускали тригранні пляшки. І, головне, що ж там зберігали? А залежало все від вмісту пляшок. Туди заливали оцтову есенцію.
До слова, 100% оцтова кислота – це продукт перегонки соків і вин, які забродили. Водний розчин цієї кислоти (70-80%) має назву оцтова есенція, а кисла рідина з концентрацією 3-15% – це всім відомий столовий оцет.
Якщо такий концентрований розчин потрапляв усередину організму, це призводило до важких опіків слизової оболонки. Тож жарти з оцтовою есенцією дорого коштували.
Після війни в СРСР було зафіксовано чимало випадків, коли люди все-таки плутали пляшки і випивали оцтову есенцію, замість води чи звичайного столового оцту. Щоб вберегти людей від цього, небезпечну есенцію почали розливати у спеціальні тари, що відрізняли її від інших пляшок.
До того ж пляшку з товстого скла з трьома гранями було важко розбити, що знову ж таки вберігало людей від небажаних наслідків. Така форма робила пляшку стійкішою. А значить ймовірність, що вона впаде зі столу знижувалася в кілька разів, аніж у звичайних пляшок.
А ще, окрім форми, пляшки з есенцією вирізнялися наявністю спеціальних смужок на гранях. Це були мірні поділи. Це ставало у пригоді господиням, які розводили оцет самостійно. Кожна маленька смужка відповідала 0,1 літра, а велика – 0,5 літра.
Ось так, хоч і з зайвими фінансовими витратами, але подібний винахід оберігав людей від опіків та інших пошкоджень.
Тепер і ви знаєте історію тригранних пляшок родом з СРСР. Діліться враженнями та розповідайте, які ще цікавинки радянського часу ви пам’ятаєте.
А у вас були такі пляшки?
Чи знали ви, у чому їхній секрет?