Нещодавно я гортала публікації в одній соціальній мережі й натрапила на допис якогось чоловіка. В розпачі він скаржився усім читачам, що його жінка суттєво набрала вагу після народження дитини.
Мовляв, коли вони познайомились – кохана важила 52 кілограми, саме тому вона йому так сподобалась. А потім жінка народила і зараз її вага 65. Він так про це говорив, наче в неї якась серйозна вада, ніби вона потворна.
Як сумно мені стало після прочитаного. Відразу згадала одну історію, яку колись чула від бабусі. Це розповідь про роки війни, молоду жінку, яка працювала медсестрою в польовому госпіталі. Врятувала чимало життів. Там і зустріла своє кохання. В 1943 році просто на полі бою вона підірвалась на міні.
Жінку ледве врятували. Доправили в госпіталь. Та медики не мали вибору, почалась гангрена. Нещасній ампутували обидві руки й ноги. Вона розуміла, що тепер життя зміниться і не хотіла нікого обтяжувати опукою над собою. Тому й попросила працівницю госпіталю написати від неї листа коханому. Ось його текст:
“Милий мій, дорогий! Пробач за цього листа, та я не можу надалі мовчати. Мушу повідомити тобі правді… Я постраждала на фронті. Тепер в мене немає рік і ніг. Я не бажаю бути для тебе тягарем. Забудь мене. Прощавай…”
Жінка зовсім не очікувала на відповідь. Вона розуміла. Та раптом їй надійшов лист.
“Люба моя! Рідна моя! Жодні прикрощі та біди не розлучать нас. Не існує такого горя, немає таких страждань через які б я тебе забув, моя кохана. І в радості, і в горі – ми завжди будемо разом…”
Це повернуло її до життя. Не маючи рук та ніг, вона навчилась пересувати, писати й робити інші побутові речі. Аби надихнути інших – виступала з лекціями.
Війна закінчилась, вони одружилися, а згодом стали батьками. Чоловік жодним чином не натякав дружині, що вона має вади. Він щиро кохав її й ніколи не зраджував. Ось якою має бути справжня любов! А не дріб’язкові розчарування через кілька зайвих кілограмів.
А ви що думаєте про чоловіків, які шукають вади у жінок?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!