До мене приходив сусід Микола. Думала, що нормальний мужик. Та яке, через 3 дні вже виїв всі печінки!

У 2021 році я розлучилася зі своїм першим чоловіком. Ну причина ясна, як день – у Петра з’явилася молода коханка. Куди мені, 45-річній жінці, до тої молодухи з довжелезними ногами? 

Майно ми поділили порівну, Петро викупив у мене половину вартості нашої квартири. Я переїхала жити до сина, а ті кошти вклала у нерухомість. Вистачило на невелику, але дуже затишну однокімнатну квартиру-студію. Це гарний район новобудова, до центру Льова 10 хвилин пішки йти.

Тим паче, це сусідній будинок від квартири сина. Невістка тоді тільки народила донечку Златку і я часто допомагала їй. У нас дуже чудові стосунки, я не та свекруха-мегера, які часто трапляються в житті. 

Місяць тому нарешті завершила ремонт та переїхала у своє нове гніздечко. Син з невісткою подарували мені плазму та холодильник. Якщо Олені треба кудись вийти по справах, то я беру внучку до себе, тут є великий майданчик та парк для прогулянок. 

І якось до мене зайшов сусід, Микола. Питався, чи я не маю викрутку:

– У вашого чоловіка нема інструментів?

– Ні, я тут живу сама. 

– Така красуня і сама? 

– Так.

Тоді ми щось так розговорилися, я запросила його на каву з домашніми пиріжками, якраз свіжі напекла. Миколі так все смакувало, що він на прощання мені аж руку поцілував. 

Наступного дня Микола знову прийшов до мене у гості. Напрасована сорочка, штани, такий весь кавалер. А пахло так, наче весь флакон парфумів на себе використав. Однак, ні квітів, ні тортику чи якоїсь навіть шоколадки не приніс. Я пригостила домашніми котлетами та салатиком. Микола так емоційно розповідав про себе, що має декілька бізнесів та квартир, що світом подорожує, що хоче купити нову машину салону. 

Пошепки

Такий “бізнесмен” стільки грошей заробляє, а жінці навіть не додумався щось гарне подарувати. Та якісь квіти нещасні за 100 гривень чи торт з АТБ. Я вже не могла дочекатися, коли Микола нарешті вступиться геть. 

Два дні тому він знову прийшов до мене у гості. І знову з порожніми руками:

– Як щодо романтичної вечері?

– То ви мене у ресторан запрошуєте?

– Ні, повечеряємо у вас вдома. Ви так смачно готуєте.

– Знаєте, я звикла вечеряти на самоті. Тут не їдальня і не кафе, на жаль. Може, вас також навчити їсти готувати, аби ви до мене не ходили? 

Микола аж дар мови втратив, а потім швидко пішов додому. Ввечері написав таке довге, емоційне повідомлення. Що він хотів зі мною почати стосунки, що я йому дуже сподобалася, але виявилося, що я така жадібна та дріб’язкова людина, що рахую продукти, які він їв. 

Так, я рахую продукти, які він нахабно зжер. Бо, перепрошую, ціни на ті самі макарони чи овочі дуже піднялися. А на мою зарплату в 10 тисяч гривень сильно не розгуляєшся.

Я потім невістці та синові розказала про такого горе-кавалера. Вони також реготали, як ті коні. Микола як тільки бачить мене у під’їзді, то кулею летить геть на свій поверх, наче пропелер в одному місці має. 

Мені не шкода пригостити когось свіжими пиріжками чи салатиком. Однак, не треба сідати на шию та користуватися моїм добром. Я хочу бути коханою жінкою, а не служницею.

Вірю, що скоро знайду свого принца на білому коні. А таких Микол більше не зустрічатиму. Борони Боже мене від цього горе-сусіда! 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!