До мене прийшла дівчина і заявила, що в мене є внучка. Я мало не оніміла! Ледве дочекалася сина, який і розповів мені всю правду…

Одного дня до мене прийшла дівчина і сказала, що в мого сина народилась дитина.

– Добрий день, мене звуть Наталя, а ви мама Андрія?

– Так, я мама Андрія, що трапилось?

– Нічого, все гаразд. Я колись зустрічалась з вашим сином і  я народила від нього доньку.

– Андрія немає вдома. 

– Це добре, що його нема, мені нічого не потрібно від Андрія, я прийшла до вас. У мене мама сімейний лікар, і задля її спокою я хочу запитати чи у вас в родині не було якихось серйозних захворювань? Дівчинка повністю здорова, запитую про всяк випадок.

Тоді я ще довго розмовляла з нею, але потім, коли Наталя пішла, я усвідомила те, що мій син став татом, а я бабцею. Увечері, коли син повернувся додому, відбулась довга та серйозна розмова. Виявилось, що він знав про народження доньки, однак відразу відмовився брати участь у її вихованні та сказав про це Наталії.

Пошепки

— Андрію, я страшенно обурена твоїм вчинком! Я зовсім не так тебе виховувала, — казала я зі сльозами на очах. 

Сидіти склавши руки я не збиралась, тому наступного ж дня пішла знайомитись з онукою. Коли я побачила її, була неабияк здивована! Я впізнала у ній свого малого Андрійка, і це не могло мене не розчулити. Відтоді у мене виникло бажання приїжджати частіше. А ще мені дуже сподобалась Наталя, й у мене навіть виникла думка зробити так, щоб Андрій та Наталя знову були разом.

Я купила для онуки підгузки та фрукти, вдала, що підвернула ногу та попросила Андрія віднести Наталі те, що купила. Син був дуже незадоволений від цього, але все ж мене послухав. Саме тоді відбулась перша зустріч батька з дитиною. 

Наталя зрозуміла мою хитрість і згодом сама почала телефонувати Андрію, щоб він приїхав і посидів з дитиною трохи, поки вона владнає свої справи. І це спрацювало! Андрій ні про що не здогадувався і погоджувався. Згодом дуже прив’язався до доньки, помирився із Наталею та вирішив зробити їй пропозицію.

А я була на сьомому небі від щастя, адже моя онука тепер має повноцінну сім’ю та щасливих батьків. 

Я вважаю, що інколи варто втрутитися батькам, коли діти самі не можуть дати собі раду.  

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

А як вважаєте Ви?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!