Одружився з Мариною ще у 2015 році. Все у нас не погано, кохаємо один одного, але постійно сваримося. І причиною цього є гроші.
До одруження вона не розповідала про своє скрутне матеріальне становище, а вже після весілля дізнався, що у неї є кредит на 400 тисяч гривень. Навіщо їй знадобилася така велика сума? Я не розумію. Ще до РАЦСу вона щось там хитрила зі своєю нерухомістю, тобто, поміняла її частину будинку на ділянку, а потім поступово продала і її. Борг погасити все одно не вдалося, оскільки частину коштів вона дала на весілля, а іншу – просто витратила.
Я в той момент особливо не переймався питаннями, звідки вона бере гроші, адже вона працювала, а вийшло так, що вона поступово влазила в борги ще більше. Після весілля ми з дружиною придбали недорогий автомобіль, яким користувалися удвох, а через рік ми вирішили, що нам пора народжувати дітей.
Для якнайшвидшого погашення кредиту прийняв рішення про продаж нашого спільного авто і закриття цими грошима частини кредиту моєї дружини. Так ми погасили половину боргу. Ще залишилося 180 тисяч гривень на кінець 2016 року. Я весь цей час працював середньостатистичним менеджером в різних компаніях. В середньому мої доходи були близько 25 тис. гривень / міс. Іноді менше, іноді більше. В принципі, особливо не скаржився, і на життя вистачало, але завжди, зрозуміло, хотілося більше.
Через 9 місяців у нас з’явилася дитина. Дружина народжувати у звичайній клініці не хотіла, і ми уклали контракт на пологи в досить дорогому пологовому будинку Києва. Ціна пологів там склала 90 тис. гривень. Даною суми у мене не було, і я був змушений взяти кредит (перший раз у своєму житті). Через 6 місяців ми зрозуміли, що нам необхідно придбати авто, бо з дитиною без машини проблематично пересуватися в поліклініки, в магазини, на дачу.
Купили автомобіль в кредит. Після народження дитини питання з фінансами було закрите. Я працював, забезпечував сім’ю їжею та всім необхідним. Згодом виявилося, що дружина весь цей час спустошувала свої кредитні карти і пішла в мінус майже на 150 тисяч.
Я в останній раз їй сказав, що якщо вона ще візьме хоч копійку з кредитки або кредит у банку, то я розлучаюся. Після цієї розмови, ми спільно прийняли рішення взяти загальний кредит на мене в сумі 200 тисяч, щоб погасити її кредит, а я буду виплачувати з зарплати. А коли вона вийде на роботу, буде закривати його сама і всі платежі, які платив я, поверне мені як борг.
І ось настав 2021 рік. Доньці вже виповнилося 3 роки. В Наприкінці 2020 року ми проговорили сімейний бюджет, бо моя зарплата становить трохи більше тридцяти тисяч, десять віддаю дружині. На їжу, красу, одяг і побутові витрати. Все інше я беру на себе, а це оплата комуналки, ремонт авто, відпустки і всі додаткові витрати. Мені, звичайно, цього не вистачає. Хочеться купувати якісь приємності для себе і для дому, нам вже і ремонт потрібно робити.
Дружина постійно пресує мене, що мені треба прикупити то, прикупити це. Я намагаюся, як можу. Нещодавно оплатив відпустку в лютому. Частково оплатив літню відпустку. Постійно кудись вкладаю, а вона все незадоволена. Критикує, запитує постійно кудись я діваю гроші. Я весь час намагаюся заощадити, відкласти на чорний день. Я розумію, що, можливо, просто я не здатний забезпечити сімю і це моя проблеми, однак мені потрібна її допомога. Вона б теж могла ще відкладати хоча б мінімально з того, що я їй даю.
От як мені вийти з цієї ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!