Мудра притча про те, як потрапити в рай

Прочитаєте за 1 хвилину, запам’ятаєте на все життя.

По довгій, дикій, стомливій дорозі йшов чоловік з собакою. Йшов він собі йшов, втомився, собака теж втомилася. Раптом перед ним — оазис! Прекрасні ворота, за огорожею — музика, квіти, дзюрчання струмка, словом, відпочинок.

— Що це таке? — запитав мандрівник у воротаря.
— Це рай, ти вже помер, і тепер можеш увійти та відпочити по-справжньому.
— А є там вода?
— Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни …
— А поїсти дадуть?
— Все що захочеш.
— Але зі мною собака.
— Шкода, сер, з собаками не можна. Її доведеться залишити тут.

І мандрівник пішов далі. Через деякий час дорога привела його на ферму. Біля воріт знову сидів сторож.

— Я хочу пити, — попросив мандрівник.
— Заходь, у дворі є колодязь.
— А моя собака?
— Біля колодязя побачиш поїлку.
— А поїсти?
— Можу пригостити тебе вечерею.
— А собаці?
— Знайдеться кісточка.
— А що це за місце?
— Це рай.
— Як так? Сторож біля палацу неподалік сказав мені, що рай — там.
— Бреше він все. Там пекло.
— Як же ви, у раю, це терпите?
— Це нам дуже корисно. До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх друзів.

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: