Прийшов якось до м’ясника перукар. У його жінки був день народження, треба було йому до свята закупитися. Набрав усякого добра та й пішов до старого друга, аби той усе перевірив та порахував.
– Ні, друже. Грошей сьогодні з тебе не візьму! Велике щастя в моїй родині сталось – жінка третього сина народила! І от буду я три дні людей частувати, щастям своїм ділитися, – сказав м’ясник.
Послухав його перукар та й поклав половину свого м’яса на місце.
– То діло добре, вітаю вас! Але й об’їдати тебе не буду, – сказав він та й пішов додому.
Наступного дня прийшла до м’ясника вчителька.
– Добродію, а зважте мені кісточок оце на стільки грошей! – висипала вона м’яснику у жменю всі свої статки.
– Ой, пані, не візьму я з вас грошей. Народила мені жінка третього сина, от я три дні й частую людей, чим можу. Таке ж свято, гріх не поділитися! – відповів чоловік вчительці.
Подивилась вона на кісточки, подумала…
– Добре діло ви, чоловіче, робите. Але нехай без грошей візьме той, кому більше треба. А я до вас через два дні вернуся!
Минула ще одна ніч. Усе містечко знало, що роздає м’ясник своє добро просто так. М’ясо в нього було найкраще з усіх! Але не поспішав люд його коштом собі животи набивати. Прийшло до нього кілька старих та кілька хворих, аби поїсти задарма. Та ото й усе.
Аж раптом розступились усі, по хатах своїх поховались… Ішов вулицею мер із родиною, за ним – брати його та заступники, за тими – ще посадовці.
– Здоров був, м’яснику! Чув я, що ти за так свої харчі роздаєш… То зваж мені почеревини кілограмів з п’ять, та вушок свинячих десятків з два. А ще хочу я вирізки. Не багато, два кілограми та й досить. А шинку де заховав? Витягуй і її, будемо зараз ділити. І хлопцям моїм давай того ж і побільше!
Подивився м’ясник на чергу, яка по м’ясо стояла, та аж за голову взявся…
Отак воно і в нас буває: простий народ думає, як би біднішим помогти. А “верхам” воно все до одного місця. Їм аби собі догодити та прихвоснів своїх не образити…
А в нас таке трапляється, як думаєте?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!