Уже 12 років я живу у законному шлюбі зі своїм коханим чоловіком Славком. За цей час ми народили двійко чудових діток, придбали власну квартиру, обоє маємо непоганий заробіток і навіть дачу. Я злукавлю, якщо скажу, що сім’я у мене погана. Я всі 12 років почувалася щасливою. І ще стільки почувалася б, якби не один випадок, що відкрив мені очі на реальність.
Я цінувала кордони чоловіка, як і він мої. Того ж ми вчили і своїх дітей. Також ми всі довіряємо одне одному. Я постійно виходила кудись з подругами чи в салон краси, а чоловік їздив на риболовлю чи ходив у баню з друзями. Я навіть приводів для ревнощів ніколи не мала і сама не давала.
Якось я затрималася на роботі. Ледь ногами пересувала, коли йшла додому. І мені саме подзвонив чоловік. Той сказав, що пішов з хлопцями в бар. Вони частенько там збираються, щоб подивитись футбол. Дітей відвів до батьків, тож я можу спокійно відпочивати. Золото, а не чоловік!Через кілька днів ми зібралися компанією. Я мимоволі розговорилася з колегами чоловіка і запитала в них, як їм футбол, на який вони нещодавно ходили. А вони мені у відповідь: “Який футбол?”. Я замислилася. Зрештою, чоловік не уточняв, з ким саме йшов у бар. Може, вийшов з іншими товаришами. Тож ні на грам мене це не насторожило.
Зрештою, коханий постійно дарує мені квіти, гуляє в парку, приділяє час. Хіба він робив би це все, якби я не була найважливішою жінкою у його житті?
Втім, через місяць мені на телефон прийшло дивне повідомлення. “Доброго дня, Рито! Я коханка вашого чоловіка і мені потрібно з вами зустрітися. Чекаю вас за адресою…”. Я не повірила власним очам. Була переконана, що це розіграш, але на вказану адресу все-таки прийшла. За столиком справді сиділа жінка.
Вона мені й розповіла всю правду.
Мій чоловік зустрічається з нею вже три роки. Уявіть собі! Хоча він навіть не казав їй, що має дітей та дружину.А та й не запитувала, бо не шукала собі чоловіка. Скоріш просто коханця.
І нещодавно вона випадково побачила в його телефоні повідомлення від мене. Вирішила там понишпорити. Натрапила на фотографії дітей і, о диво, совість взяла гору.
Я довго не вірила і вимагала доказів. Ними стали листування мого коханого з нею. Та ще й спільні фото…
Зараз я дуже розбита. 12 років шлюбу коту під хвіст. Я довіряла цій людині більше, ніж самій собі. А він виявився зрадником. Того ж вечора зібрала його речі і виставила за двері. Скоро подаватиму на розлучення. Дітей жаль. Але ще більше шкода, що вони повинні були жити поруч з таким безсовісним батьком.
Як вчинили б у подібній ситуації?
Що думаєте про вчинок коханки?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!