У мене з Олегом вже давно серйозні стосунки. Шість років ми жили разом перш ніж він мені пропозицію зробив. Зараз мені 33 роки вже дітей хочу, тому й вирішили розписатися.
Весілля запланували на жовтень. Невеличке, на 40 осіб. Просто хотіли з найближчими посидіти. Та тиждень тому мені зненацька зателефонувала майбутня свекруха. Я глибоко поважала Еллу Вікторівну, завжди з нею гарно спілкувалась. Тому охоче погодилась зустрітися.
Мама Олега чекала мене в кав’ярні. Так гарно вбрана. Я сіла, замовила каву з тістечком.
– А Олега не буде?
– Він згодом підійде.
– Щось сталося? Ви так серйозно налаштовані.
– Так, бо щось важливе тобі маю сказати.
– Не лякайте!
– Послухай, скоро у вас весілля. Ти ж кохаєш мого Олега?
– Ну, звісно.
– Тоді ти маєш дбати про його почуття!
– А що не так?
– Він має почуватися господарем. Зрозумій, якщо чоловік йде в прийми – щастя не буде!
– Що ви маєте на увазі?
– Ти маєш зробити його співвласником своєї квартири.
– Чого це?
– Я ж пояснюю, щоб він почувався господарем, а не квартирантом.
– Але квартиру мені мама допомогла придбати ще до знайомства з Олегом! Він роки зі мною там жив і не скаржився.
– В шлюбі все інакше, тим паче ви дітей хочете!
Я не знала, що їй казати. Адже моя мама спеціально до Італії їхала, аби мені житло купити. Згодом і я до неї на рік поїхала. Хотіла самотужки на ремонт і меблі заробити. Було не просто, молодій дівчині старого доглядати. Але я терпіла заради своєї мети. Зробила сучасний дизайн, придбала дорогу техніку. Олег прийшов на все готове. Звісно, він добрий чоловік і досить гарно заробляє. Але чому я маю йому свою власність віддавати. Раптом щось у нас піде не так?
Врешті прийшов мій наречений. Я не знала, що йому казати. Та він помітив, що я засмучена.
– Що сталось?
– Ну, ти ж знаєш, про що ми говорили.
– І що, це проблема?
– Так, я не розумію, чому маю тобі дарувати свою власність.
– Ну, ми ж будем подружжям, все спільне має бути. Чи ти мені не довіряєш?
Олега образила моя реакція. Він навіть відмовився зі мною їхати додому. Вирушив до своєї мами. Я подзвонила мамі в сльозах. Вона категорично проти.
– Це я купила квартиру, тож маю право вирішувати!
Я в розпачі. Невже доведеться скасовувати весілля? Як бути?