Декілька років тому мій Павло отримав від покійної бабусі спадок – невеличка однушка на Сихові. Але там був старезний ремонт, радянські меблі, які вже просилися на сміттєзвалище. Ми порахували, що потрібно декілька тисяч доларів, аби зробити там звичайний ремонт.
Тому ми вирішили продати ту квартиру, взяти кредит та купили кращу квартиру, на 3 кімнати. Ще й у будинку є охорона, підземний паркінг та гарний, сучасний ремонт. Звісно, така новобудова коштувала у рази більше, тому нам було важкувато виплачувати кредит і віддавати борги.
І коли вже залишалося буквально 5 платежів, я дізналася, що вагітна. Ще й на УЗД сказали, що буде двійня – два пацани. Ми одразу почали відкладати гроші на малюків, аби купити все найкраще.
Коли я була на 9 місяці вагітності, у моєї мами виникла одна дуже геніальна ідея:
– Ой, Мартусю, ми ж так далеко живемо…
– Мамо, та яке далеко? Тобі до нас їхати годину маршруткою і все.
– Ні, то далеко. Тим паче, ти сама впораєшся з двійнею? Будеш чужу няньку наймати чи що?
– Та якось дам ради. А що?
– Доцю, давай краще я до тебе переїду. А квартиру свою буду здавати в оренду. Тут на всіх місця вистачить.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І я не знаю, що тоді в моїй голові стрілило, коли я погодилася на таку авантюру. Ще й чоловік зрадів – буде поміч. Бо він на роботі часто брав додаткові зміни на ніч, аби мати надбавку до зарплати. На мамину квартиру ми швидко знайшли нових мешканців, які платили досить нормальні гроші.
Перший місяць вдома реально була благодать. Ми з мамою поділили обов’язки, вона допомагала на кухні, я няньчилася з синами або ж навпаки. Разом гуляли, їсти готували, вечеряли.
Однак, потім між мамою та Павлом почалася справжня війна. А все через гроші. Мамі щось клацнуло і вона почала жалітися, що її зять дуже мало заробляє:
– А що то ми їмо так бідно? Гречка, рис або ж макарони. То не нормальне меню!
– Мамо, яка різниця, якщо це смачно. З тої самої картоплі можна стільки приготувати – деруни, пюре..
– Ага, так до самої старості будеш тою картоплею давитися.
Так, мій Павло заробляє не так багато, як хотілося б. Тим паче, майже вся зарплата йде на діточок, бо я в декреті. А зараз все дороге – одяг, коляска, памперси. Мені совість не дозволяє купувати дорогі стейки чи солодощі, знаючи, як важко працює Павло заради родини.
Але мама потім почала ці претензії ставити Павлу на пряму. Я приходжу додому після прогулянки – а вони вже викрикають, як ті собаки.
– Зятю, ти хоча б жінці та тещі щось смачне купив на вечерю. Скільки нам ту гречку їсти?
– Мамо, а що за претензії? Ви квартиру в оренду здаєте, але я щось грошей не бачив. За вас і продукти купую, і комунальні послуги оплачую. Чи вам так шкода 500 гривень дати?
День починався та закінчувався сварками. Навіть сусіди чули ті скандали, мені було соромно дивитися їм в очі, коли зустрічалися в під’їзді.
– Сонце, я твою маму люблю, але от більше нема сил терпіти її вистави. Я не мільйонер, мені важко даються гроші. Мало того, що тебе та дітей утримую, то ще її повинен годувати.
Я хотіла спокійно поговорити з мамою, пояснити всю ситуацію. А вона почала награно плакати, кричати. Нарікала, що я проміняла її на чужу людину. Але Павло мені не чужий, а чоловік та батько моїх дітей!
Вона показово зібрала речі та переїхала жити до свого брата, дядька Ореста. Адже орендодавці можуть переїхати з квартири тільки через 2 тижні, бо ще підписаний договір.
Ну і тепер всі родичі мене шантажують дзвінками: “Як ти могла”, “Безсовісна дитина”, “Серця у тебе нема!”. От наслухалася стільки бруду про себе, що не хочу навіть згадувати знову.
От що мені далі робити? Невже мама хоче просто зруйнувати нашу родину?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!