Я думала, що проживу зі своїм чоловіком Степаном довге та щасливе подружнє життя. Тим паче, ми виховували діток. Однак, коли молодшій донечці Марії було 12, то Степан вирішив піти геть. Знайшов собі на роботі молоду коханку.
Мені було важко морально та фізично. До вечора працювала на пекарні, потім приходила додому та гірко плакала.
І моя кума порадила поїхати на заробітки закордон:
– Як ти своїх трьох дітей на ту нещасну зарплату підійдеш? Довго будеш їх у те лахміття з секонд-хенду одягати? Хай на відстані будете, зате гроші зароблятимеш чималі.
Я розуміла, що кума має рацію. Що мені в цій бідній Україні робити? Зібрала валізу, візу та купила квитки в один кінець до Барселони. Моя мама погодилася переїхати з села до міста, аби доглядати за дітьми. Хоча донька Олександра тоді вже ходила на пари та могла піклуватися за інших.
Там досить швидко вдалося знайти роботу. Зіграло на руку, що добре вмію готувати та вчилася на пекаря-кондитера. Влаштувалася на пекарню, директор ще давав місця у гуртожитку. Там, до речі, познайомилася з Альберто, працював водієм.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Не думала, що вийде знову закохатися. Але Альберто виявився дуже хорошим та спокійним чоловіком. Попрацювала 3 роки на пекарні, потім звільнилася. Альберто попросив мене доглядати за його літнім батьком. Я готувала старенькому панові Маріо їсти, возила на обстеження, робила масажі та хазяйнувала вдома. До речі, Альберто прийняв моїх дітей, як рідних і щомісяця висилав їм певну суму грошей.
Старша донечка Олександра вивчилася на медика, потім виграла грант та полетіла на роботу аж в Канаду. Там вже зробила чудову кар’єру лікаря, вийшла заміж (за українця, до речі). Стараються приїздити до нас на свята, я сама декілька разів гостювала у Торонто.
Середній син Олежик декілька років тому переїхав до Іспанії, але живе у Мурсії. Займається будівництвом та ремонтними роботами. До речі, сам відкрив невеличку компанію, наймає майстрів-українців, так допомагає їм з роботою. Невісточка у мене також україночка, звати Мирослава. Вони щотижня приїжджають з онуками в гості, Альберта називають лагідно дідусем.
Тільки моя молодша донька Марія вирішила залишитися в Україні. Хоча я не раз казала їй, аби переїздила до мене в Барселону. Адже наше містечко дуже маленьке, там нема нічого цікавого. Марія могла спокійно навчатися в Барселоні, я б підшукала їй хорошу роботу.
– Ні, я хочу тут залишитися. Я мову взагалі не знаю. Як там житиму?
І Марії залишилася моя трикімнатна кватира. Олександра та Олег відмовилися від того спадку на користь сестрі.
Однак, щось у житті Марії нічого доброго нема. Завагітніла у 19 років від одногрупника та вирішили розписатися. Я спеціально приїхала тоді з Барселони, привезла їй сукню, взуття, алкоголь, сири та гроші. І сума була чимала, 15 тисяч євро. Альберт навіть продав свою машину, аби заплатити Марії за весілля.
Тільки молодята прожили не довго, всього 5 років разом. Потім той горе-зятьок втік геть до молодої коханки. Я як могла, так і допомагала доньці – пересилала їй продукти, гроші. І от донька вже рахувала мою поміч, як за “треба”. Не вислала посилку вчасно – все, скандал, я її не люблю. Поставила на 100 євро менше – сором, яка я погана бабуся, онуків не люблю. Щоб ви розуміли рівень нахабства доньки. Вона декілька місяців тому звільнилася з роботи. Адже легко на мої єврики жити!
І нещодавно вона познайомилася з одним чоловіком у Фейсбуці. Німець, почав їй одразу зізнаватися у коханні та кликати до себе у Берлін. Марія геть втратила здоровий глузд з того кохання та вперто хоче поїхати до коханого.
Ну і просить. аби я забрала онуків до себе в Іспанію:
– Мамо, я особисте життя налагодити хочу. Він чоловік хороший, нормальний, не такий, як колишній.
– Доню, ти готова заради першого зустрічного кинути діток?
– Я їх не кидаю, а віддаю рідній бабусі. Ти і так постійно закордоном, рідко приїздиш.
Олександра та Олег намагалися якось повпливати на сестру, поставити мізки на місце. Але Марія нікого не хоче взагалі слухати. Вперлася, що поїде до коханого і все.
Що мені робити, люди добрі?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!