Я не розумію, чому в такий важкий час діти навідріз відмовляються допомагати батькам! От від кого, а від рідної доньки такої підлості я не очікувала.
Отож, моя донька Юлія у 2019 розлучилася з чоловіком. Він проміняв її на якусь молоду пасію, скомандував забирати речі та дітей геть. Після весілля моя донька переїхала до Влада у Тернопіль, він там мав свою двокімнатну квартиру. Але за всі роки він і її, ні дітей не прописав.
Тому от після розлучення моя Юля залишилася з порожніми кишенями, грубо кажучи. Тому була змушена повернутися до мене у Долину. Спершу старалася тут знайти роботу, працювала касиром в АТБ, репетитором з німецької мови. Однак, грошей на те, аби забезпечити дітей взагалі не вистачало.
А потім вирішила, що поїде в Німеччину на заробітки. Зібрала речі, зробила документи, залишила Сергійка та Мартусю мені.
Не буду довго розписувати, як ми жили ці 4 роки без Юлі. Моментами було важко самій підіймати дітей на ноги. Того треба до школи завести, ту в садочок, купити сезонний одяг, якісь солодощі чи нові іграшки. Юля раз на місяць передавала нам автобусом пакет з продуктами та ще гроші. Правда, я ті євро якраз і витрачала на дітей.
Юля сама приїздила дуже рідко, раз на місяць. А мені так серце кров’ю обливалося, що діти без матусі ростуть. Сергій так плакав, коли донька нам телефонувала у Скайп. І вже ті солодощі та іграшки не допомагали відкупити провину за те, що мами нема поруч.
Нарешті цього місяця Юля зрозуміла, що час повертатися. Діти так тішилися, коли побачили на вокзалі її автобус та аж почали плакати. Донька привезла багато одягу, продуктів, сувенірів.
Але я очікувала іншого – грошей. Ні, ви не подумайте, я не мала ніяких злих намірів. Просто донька повинна мені якось віддячити, що стільки років піклувалася про онуків. І я не раз натякала Юлі, що мені треба у квартирі повністю зробити ремонт. Їздила вже у Епіцентр, вибирала ліжко плитку, ванну, всю кухонну техніку. Залишилося тільки дати мені гроші і все.
Однак, виявляється, у Юлі були вже свої плани та розписано, куди і на що вона витратить гроші. І я в цей “список” не входила.
Донька купила квартиру на 3 кімнати, неподалік від міського озера. Зробила там швидко ремонт, у дітей окремі дитячі. Ще відклала половину собі на нову машину. І хоче відкрити зараз ще свій магазин косметики, знайшла постачальників та приміщення під оренду.
Знаєте, скільки дала мені донька грошей? 25 тисяч. Ну на ці гроші я в хаті не зроблю нормальний ремонт, хіба якийсь диван куплю і все!
– А це все? Чи потім додаси?
– Мамо, ну я ж тобі казала, що їду в Німеччину, аби на квартиру заробити.
Я так сильно образилася на доньку, що навіть не прийшла на новосілля.
4 роки я турбувалася про онуків, ростила їх, любила. І донька чудово знала, що я вже не така молода, аби за двома дітками слідкувала. Але ні дня їй не жалілася у Скайпі, чесно!
І Юля “оцінила” таку турботу в 25 тисяч? Мені тепер ті гроші навіть до рук гидко брати. Невже от донька виросла справжньою егоїсткою та скнарою? Ще про мене забуде та склянку води не принесе, коли я помирати буду!
Нащо я взагалі погодилася за дітьми дивитися? Треба було відправити їх у Німеччину до Юлі і все.
Хто вчинив не правильно у цій ситуації – донька чи мама?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!