Моя донька декілька років тому вийшла заміж. Я щиро тішилася, то ж моя єдина дитинка, кровиночка. Тому не пожаліла грошей ні на весілля, ні на квартиру в новобудові.
Я сама заробітчанка, працюю в Іспанії років 10 мінімум. І самі розумієте, які зарплати у Європі та в Україні. Ліда та Олег самі би роками економили кожну копійку та брали ще кредит. А так, я добре діло їм зробила.
Однак, зараз ні донька, ні зять не хочуть злізати з моєї шиї.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Після весілля Ліда завагітніла і я весь час висилала їм одяг, іграшки та продукти в Україну. На хрещення онука Сергійка подарувала тисячу євро та ще золотих хрестик. Крім цього, купила колиску та ліжечко.
Але щоразу донька телефонувала та нарікала, як їм важко:
– Мамо, ціни на підгузки щотижня ростуть. Тільки пару днів тому купила упаковку – все, треба знову йти в магазин.
– Ну зараз такі часи. Але ж ви складали якісь заощадження.
– Толку з тих заощаджень? Можеш нам 500 євро на картку скинути?
Я не могла відмовити доньці у допомозі. Олег працює звичайним механіком на СТО, зарплата залежить від кількості клієнтів. Бувало, що й 200 гривень за день не міг заробити.
Але Ліда часто сварилася через гроші з Олегом. А потім ще й мені телефонувала та нарікала на свою гірку долю:
– Мамо, ну він взагалі не розуміє, що у нас дитина, треба заробляти гроші!
– Доню, а чого ти за такого чоловіка тримаєшся? Пиши заяву на розлучення і все.
– Ага, а кому я потім буду потрібна з дитиною на руках?
Майже вся моя зарплата йшла на потреби молодої родини. Вони самі ледь Сергійка на ноги підіймають, а тут новина – Ліда вагітна, чекають на другу дитину. І знову я купувала одяг, іграшки, продукти та памперси.
Хоча, знаєте, мені ці заробітки набридли так, що словами не передати. Деякі коліжанки свою зарплату витрачають на подорожі, відпочинок. Хтось на спокійну старість відкладає. У моїй квартирі в Україні старий-старезний ремонт, я б хотіла купити нові меблі та сантехніку. Або ж взагалі на море поїхати, за 58 років жодного разу навіть в Одесі не була!
Тиждень тому приїхала додому, взяла відпустку на місяць. Вже була в Епіцентрі, вибрала собі ламінат та кухню, поговорила з майстрами і дала завдаток. Після свят починається капітальний ремонт у моїй квартирі.
Доньці я купила окремо продукти до святкового столу, для онуків гарні подарунки та пакунки з солодощами. Але Ліді знову цього було замало:
– Мамо, мені нема в чому Різдво та Новий Рік святкувати. А ще куми кликали поїхати в Буковель, ти з малими посидиш?
– Та без проблем, але у мене ремонт буде.
– Ремонт? А чому ти мені не сказала?
– Лідо, то я в тебе ще маю питати, як своїми заробленими грішми розпоряджатися?
– Мамо, а про нас ти подумала? Я дітям за що маю зимові комбінезони купити і санки?
– Доню, ти вже вкрай обнагліла. Я і так допомагаю, чим можу. Думаєш, мені в Іспанії так солодко працювати? Хоча б раз поцікавилася, як мої справи і чи не треба допомогти. Хочеш грошей – то поїхали зі мною на заробітки. Може, так зрозумієш, як важко гроші даються.
І Ліда на мене дуже образилася, не хоче навіть у гості на Різдво запрошувати. Вже встигла родичам пожалітися, яка в неї мама скнара та егоїстка.
Але я роками піклувалася про доньку. Хіба заслужила на таке ставлення?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!