Бог послав мені велике щастя – стати вдруге бабусею та прабабусею, уявляєте?
Чи то так зорі склалися, чи Всевишній розпорядився. Але моя донька Галинка та внучка Євгенія одночасно завагітніли.
Женічка вже давно жила окремо від нас, переїхала до Львова, коли їй 16 виповнилося. Тоді внучка вступила до коледжу, орендувала собі квартирі. Минули роки, Женя все рідше і рідше приїздила до нас у село. А потім вийшла заміж за однокурсника та осіла у Львові.
Моя донька Галя тоді працювала закордоном. Її чоловіка давно не стало, Женя ще у 1 клас ходила. Я бачила, як моїй донечці дуже важко підіймати на ноги Женю. А потім підвернулася чудова нагода – заробітки. Майже всі сусіди їздили у Польщу чи Італію на сезонні роботи.
– Мамо, я для доньки зайву копійку зароблю. Женя буде ходити у гарному одязі, вивчиться. Я хочу дати їй гідне майбутнє.
Я зі спокійною совістю та серцем відпустила Галю. Донька приїздила двічі на рік, на Різдво та Великдень. Якби не ті заробітки, то ми б точно через рік-другий загнулися через бідність. А так Галя привезла гроші на ремонт, добудували літню кухню, провели інтернет, кабельне телебачення. Щомісяця доня висилала мені пакунки з продуктами та одягом.
Тільки минулої осені Галинка повернулася в Україну. А чого їй далі в тій Італії жити? Донька доросла, квартиру та роботу має, чоловік під рукою. Тим паче, доньці було важко на чужині жити.
Однак, Галинка приготувала нам сюрприз. Попередила, що він нам дуже сподобається.
– Ох, ну що вам сказати. Я вагітна! У Римі зустрічалася з одним чоловіком. До речі, українець, з тернопільської області. І в нас буде дитинка.
Я від щастя почала плакати і цілувати Галинку. Тільки Женя почервоніла, наче той рак:
– Мамо, ти що, збожеволіла? Які діти? Я також вагітна.
– То наші дітки будуть разом гратися. Яке то щастя в нашу хату прийшло.
– Яке гратися? Мамо, ти в тій Італії геть розум втратила?
Женя та зять почали на Галю кричати, дорікати, що вона дуже безвідповідальна жінка. Потім грюкнули дверима так, що тріщина пішла.
Однак, Галя народила здорового та гарного хлопчика Дмитрика. Зять Володя переїхав жити до нас. Такий вправний господар, що всі сусіди заздрить
Але Женя наче зреклася нас. Не хоче приїжджати у гості. Я правнучку Світланку бачу тільки на фото у Вайбері. Женя не хоче бачити ні Галю, ні свого братика чи вітчима.
От невже це я виховала таку погану та безсердечну внучку? Так мені їх знову помирити?
Я ж хочу, аби моя хата гуділа від дитячого сміху. Аже Бог нам подарував цих чудових малюків.
Як вирішити конфлікт у родині?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!