Поки зять на заробітках, то моя Марина всі ті гроші витрачає на право та на ліво. Ще й купує різне барахло, яке потім вдома без діла валяється.Я ж не раз повторювала Марині , аби вона бодай половину відкладала в банк чи десь зберігала
– Мамо, то гроші мого чоловіка. І я, як жінка, краще знаю, на що їх витратити! – фиркала Маринка.
Зять ще до війни виїхав у Німеччину на заробітки. Сам Степан працьовитий, має золоті руки, роботящий. І вже з 18 років туди-сюди катався в Європу та шукав підробітки. Якраз у січні 2022 року діти купили собі квартиру в новобудові зі звичайним ремонтом. Ну мені, особисто там сподобалося – гарна кухня без тих ядучих кольорових плиток, невеличкий столик, ніжно-бежеві шпалери в кімнаті
А от Марина не оцінила дизайну:
– Я хочу інший ремонт, цей вже застарілий! Тому от Степанко подався на заробітки, аби мати гроші на ремонт.
От майже 3 роки донька той ремонт ніяк закінчити не може. А все тому, що гроші не так витрачає. Тільки Степан кине їй на карточку зарплату – Марина одразу записується в салон краси ледь не на цілий день. А в суботу та неділю зустрічається з подругами в дорогому кафе чи влаштовує собі шопінг. В неї є сумка і за 5 тисяч гривень, і пальто за 12 тисяч і якісь ще чобітки за 7 тисяч.
І от за весь час вдома у них зʼявився тільки новий телевізор з інтернетом (аби донька серіали дивилася), ліжко та пару картин. А решту йде їй на потіхи та розваги. Я б розуміла, якби ще у родині була дитинка, бо зараз що підгузки, що суміші досить дорогі. Однак, моя Маринка сама живе, як та цариця!
Мені навіть було соромно сватам в очі дивитися, бо ще подумають, яка я погана мати. Бо де це бачено – чоловік працює, як та конячка, а жінка живе на широку ногу.
– Доню, ти бодай би раз Степана пожаліла. Він там на будові гарує, а ти…
– А що я? Він у родині мужик і повинен мене забезпечувати!
Я вже й сама старалася не брати до уваги таку поведінку Маринки. Але, виявляється, донька вже геть втратила совість!
3 дні тому в мене був ювілей, 50 років. Вирішила запросити сестру, кумів та доньку в гості. Вдома все ретельно поприбирала, приготувала салатики, картоплю запекла з куркою.
Куми подарували мені гарний вазонок та гроші у конверті, сестра Катерина – красиву хустину та сумочку. А Марина принесла 4 крісла
– Матусю, то тобі до кухні, дивися, які вони гарні. Он, спинка зручна, а тут сидіння м’яке.
– Дякую, доню.
Ми так добре посиділи, повечеряли. Я помітила в доньки гарні золоті сережки та новий телефон. Першими поїхали куми, потім Маринка сказала, що має ще зустріч з подругами. Сестра Катя допомагала мені посуд мити та носила тарілки з кімнати.
– Ну гарні крісла, дуже гарні. Бо я вже думала, що Маринка взагалі з порожніми руками прийде
– Олено, а ти не помітила? Давно до доньки в гості не заходила чи що?
– Та все якось часу нема…
– Олено, тобі Марина віддала старі стільці зі своєї кухні! Ти хіба не бачиш?
Ай дійсно – донька вирішила мені передарувати меблі з кухні. Навіть знайшла фото з новосілля, де ми сидимо за столом на цих же кріслах. Тоді у мене геть пропав святковий настрій. Аж плакати хотіла, чесне слово.
– От бачиш, як твоя донька гроші любить, що навіть матері не годна подарунок купити – шкода на тебе витратити зайву копійку!
Я аж сльози стримувала, не знала, що робити далі. Хоча крісла гарні, мені дуже сподобалися.
От думаю, аби зателефонувати зятеві та й сказати, аби гроші мені скидав. Або навіть краще – повертався додому і тут шукав якусь роботу гарну. Бо з таким апетитом Маринки він до старості на заробітках сидітиме!