Ми з чоловіком дотримуємося правила, що на все у цьому житті треба заробляти самотужки, а не сподіватися на чужу поміч.
На цю невеличку, дуже скромну, але затишну двокімнатну квартиру ми довго збирали, майже 4 роки економили. Їли пісну гречку без м’яса, одяг купували вже ношений у секонд-хенді. Ну а потім ще мій Василь їхав до Німеччини на заробітки, аби купити меблі.
Ну бо купити квартиру – то не піти в магазин по хліб, вимагає багато часу та грошей.
У нас є донька, Христина. Їй 28. Я раніше дуже переживала, що у такому досить зрілому віці вона не вийшла заміж та не народила. То вона в університеті на парах постійно, то вже не встигла кліпнути – знайшла роботу та працює.
– Мамо, ну зараз не час про родину думати. Краще кар’єру зроблю.
Але 2 місяці тому вона на роботі познайомилася з одним хлопцем, Дмитром. Прийде додому, принесе величезний букет квітів. Постійно посміхалася, жартувала, якісь пісеньки веселі під носа наспівувала. Ну от таке враження, що наче в неї крила за спиною від того кохання виросли.
А декілька днів тому приходить сама не своя. Я вже думала, що донечка розійшлася з Дмитром чи якась біда трапилася.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Мамо, я вагітна. Діма хоче весілля робити.
– Ой, доцю, так то тішитися треба!
– Ну так, але де ми будемо жити? Діма не місцевий, тут з другом орендує квартиру. Може бабуся віддасть нам свою квартиру?
Моя свекруха живе в іншому кінці міста у невеличкій однушці. Хоча пані Ольга на пенсії, але досі заробляє на життя репетиторством, бо дуже добре знає математику.
У мене зі свекрухою нормальні стосунки. Може, того, що ми живемо так досить далеко одна від одної, не сваримося та не сперечаємося. Пані Ольга спокійна жінка, у нашу родину носа не пхала.
– Як це так? А куди ми бабусю? На вокзал до безхатьків?
– Та нехай вона переїде у мою кімнату.
– Ні, доню, так не нормально. Твій Дімка дитину зміг зробити, то раз і все. А не подумав, куди жінку та дитину потім поселити?
– Ну мамо, це вже не для мене, а для твого онука чи онучки.
– Доцю, ми важко на цю квартиру заробили, нам нічого на голову не впало.
Донька так образилася, що просто зібрала речі та переїхала до свого Дмитра на квартиру. Раз я хотіла помиритися, зателефонувала, але слухавку підняв мій горе-зятьок. “Знаєте, от коли принесете нам ключі від квартири, то ми будемо з вами говорити. Інакше онука не побачите”.
Я аж дар мови від такого нахабства втратила, чесно. От сміє ще мені умови ставити.
Моя кума взагалі має підозри, що Дмитро навмисне зробив ту дитину, аби квартиру отримати:
– Подумай сама – хлопцеві 30 років і досі орендує житло. А тут попалася твоя Христина. Він її захомутав і намовив за квартиру. Ну хіба ти в це не віриш?
Як мені бути з дитиною? Що порадите?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!