Рік тому донька Неля розлучилася зі своїм чоловіком, забрала дітей та переїхала жити до мене. Чесно кажучи, тесть Петра був дуже хорошим чоловіком. Він працював на роботі, всі гроші витрачав на родину та забаганки доньки. Неля захотіла поїхати на море – купив путівку в Єгипет. Показала пальцем на вітрину і вже через декілька хвилин одягає нову шубку з норки. Словом, він балував її дорогими подарунками та завжди слухався. Та навіть після розлучення залишив їй трикімнатну квартиру та машину.
Однак, Неля ледь не щодня телефонує до мене та просить гроші чи продукти. Я зараз живу на дачі, у мене тут є невеликий город. Завжди мріяла вирощувати овочі та квіти. Пенсія у мене хоча і маленька, але вистачає. Ну це я так думала, поки не з’явилася Неля.
– Діткам треба купити зимові черевички та куточки. А мені туфлі та сумку! – дорікає дівчина. Хоча я знаю, що Петро надсилає чималі аліменти. І куди вона витрачає ці всі гроші?
У мене є ще молодший син Павло. Він живе у місті, часто приїжджає з невісткою та онуками у гості. І завжди допомагають – теплицю полагодять, паркан поремонтують, грядки посапають ще й продукти з супермаркету привезуть. Жодної копійки з мене не візьмуть.
Неля зрозуміла, що брат – добра душа і тепер ще й ним почала вдало маніпулювати. То у неї кран зламається чи світло пропаде, то одразу телефонує до Павла і той негайно мчить до неї через все місто. Бувало, що навіть у неділю зранку підривається на ноги, бо, бачте, у Нелі інтернет закінчився.
Минулого тижня до мене зателефонувала донька та сказала, що приїде з дітками на дачу. А якраз почався сезон яблук, то я сподівалася, що Неля допоможе зібрати урожай. Планувала закрутити декілька баночок варення та компот зварити, якраз онукам буде на зиму.
– Взагалі, я приїхала сюди на відпочинок, – пихато відповіла донька і розляглася на гойдалці.
Тому цілий день я надривала спину та лізла на драбину, як та мавпа. Звісно, що донька навіть за дітками не пильнувала, бо приймала сонячні ванни.
– О, мамо, ти вже все? Спакуй мені 5 банок ось того варення, – сказала Неля, коли я тягала закрутки у підвал.
Тоді я не витримала.
– Ні, я тобі нічого не дам. Сама цілий день не працювала, мені навіть не допомогла, то чому я зараз повинні з тобою ділитися? Знаєш, як то кажуть – хто не працює, той не їсть.
Неля тоді на мене дуже образилася. Швидко забрала дітей, що я навіть не встигла з ним попрощатися, завела машину та поїхала геть. Спершу я думала, що дійсно наговорила їй багато зайвого. Але ні. За допомогою я можу звернутися хіба до сина Павла, а на доньку марно подіватися. Ось такі у мене різні діти.
Можливо, жінці варто помиритися з донькою?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!