Днями в моєї доньки був випускний. Ми готувалися до цього дня дуже ретельно. Шили сукню, обирали всі аксесуари. Ліна мала виступати, співати пісню, адже багато років займається вокалом. Така в нас вона є – активна, танцює, грає в театрі. Ще школу на відмінно закінчила. Тому наша донька й справді для нас найбільший скарб.
Випускний для нас особлива подія ще й тому, що донька обіцяла вперше нас познайомити зі своїм хлопцем. Ми знали, що вона вже давно щиро закохана. Утім, чомусь свого хлопця вона не приводила.
І от настав цей важливий день. Із самого ранку метушня, перукарня, зачіска, макіяж. Ліна була справжньою красунею. А як вона виступала на урочистій частині. Всі милувались і плескали в долоні. А тоді один чоловік середніх літ вийшов на сцену з величезним букетом троянд. Я не зрозумів, хто це. Він приблизно мого віку.
– Доню, хто тобі квіти подарував?
– Тато, це ж Толік, мій коханий.
– Ти що? Він старий.
– Який ж старий. Йому 42, він на три роки молодший за тебе. Але я його щиро кохаю, ми одружимось.
– Чому не знайдеш собі когось молодшого?
– Я не хочу бути з хлопчиком, мені потрібен зрілий і дорослий чоловік!
Я не хотів зчиняти скандали просто на святі та всім псувати настрій. Наступного дня сказав Ліні запросити Толіка до нас на вечерю. Він прийшов ще й квіти моїй дружині приніс. Ми сіли й почали говорити. Виявилось, що він й справді розумний, гарно заробляє. Я наче заспокоївся, доки він не почав розповідати, як бачить їх спільне з Ліною майбутнє.
– В мене гарна квартира, будемо в мене жити. Ліна зможе робити усе, що захоче. Звісно, ми мріємо про дитину, але десь через два роки. Затягувати не варто.
– А навчатися коли?
– Та кому те навчання треба. Зараз ці дипломи нічого не варті. А Ліночка в мене не працюватиме!
– Е, ні, це вже занадто. Ви не маєте права вказувати їй, що робити. Потім награєтесь і покинете? Доню, я тебе не так виховував і не про таке майбутнє для тебе мріяв. Толік, геть з моєї оселі. Мені треба серйозно поговорити з Ліною.
– Взагалі-то вона вже доросла, може сама вирішувати.
– Зараз я поліцію викличу і розберемось. Їй 18 ще нема, а ви вже понад рік разом, я все це знаю.
Розлючений, він пішов. Я почав благати доньку, не псувати своє життя. Та слухати мене вона не хотіла. Тепер я й справді думаю звернутись до поліції. Хоча навряд Ліна пробачить це мені. Порадьте, як бути? Що б робили ви?