Той ранок я ніколи не забуду. Від хвилювання в мене тремтіли руки. Хоча я зовсім не сумнівалася – Сашка свого дуже любила. Він розумний, інтелігентний, справжній джентльмен. А як він пропозицію робив – в горах на вершині. Хто б відмовив?
Олександр старший за мене на шість років. Та я вважаю, що це зовсім не багато. Навіть добре, адже я щойно закінчила університет, а він вже добре на ногах стоїть, має пристойний заробіток. У нас все було ідеально з самого початку. Досить довго зустрічалися. Часу вистачило, аби зрозуміти, що ми підходимо один одному.
І ось уявіть, ранок нареченої. Я прокинулась від хвилювання. Дух перехоплювало, та це було приємне відчуття. Далі я заварила собі кави, щоб збадьоритись. Прийшли мої подруги.
– Сьогодні твій день! – кричали вони радісно.
Тим часом прийшов фотограф. Я вдягнула ніжний пеньюар. Подруга Люда, яка працює в салоні краси, зробила мені чудову зачіску. Акуратну і ніжну, саме про таку я і мріяла.
І ось ми вже почали знімати ранок нареченої. Настрій був піднесений, я почувалася принцесою. Аж раптом увійшла свекруха:
– Можна з тобою поговорити?
– Звичайно.
– Але наодинці, хоч хвилинку.
Я попросила усіх вийти. Раптом мені стало страшно. Що ж таке могла мені повідомити свекруха, що це важливіше за моє весілля. Вона із серйозним обличчям продовжила.
– Ти прекрасна людина, я рада, що мій Сашко таку покохав. Але ти заслуговуєш знати правду.
– Що сталося?
– Але пообіцяй, що не розкажеш чоловікові?
– Ви мене лякаєте.
– Я мушу тебе попередити. Сашко – не наша дитина. Він син моєї подруги, яка відмовилась від нього через те, що була носієм важкого генетичного захворювання. Йому пощастило – він здоровий, та його діти цілком можуть бути хворими. Ти маєш знати на що йдеш. Інакше – не чесно.
– І Сашко цього не знає?
– Ні, він для нас рідніший за рідного. Не наважилися розповісти й не хочемо. Можливо сьогодні медицина більш сучасна і можна якось народити здорову дитину. Я не знаю.
Ця новина розбила мені серце. Не знала, що й казати. Та найбільше мені було шкода мого коханого, він не заслуговує на цю брехню. Я вирішила все ж вийти за нього, хоча настрій вже був не той.
Та після весілля мій чоловік відразу заговорив про дітей. А я тепер і не знаю, що робити. Теж мріяла стати мамою. Але так страшно, що народиться хвора дитина.
Як мені бути? Чи варто все розказати чоловікові?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!