– Доню, терміново приїжджай! Я все вирішила. Як я вже не зможу ходити – ти мусиш дещо зробити

Нещодавно я страшенно посварилась зі своєю мамою. Мені прикро, адже їй вже 83 роки. Ну нащо ці суперечки?

Моя мама – прекрасна людина. Вона все життя працювала лікарем і допомагала іншим. Та вже 15 років на пенсії. Спочатку їй важко без роботи було, та продовжувала лікувати знайомих і рідних. Згодом присвятила себе родині. Мама була взірцем для усіх нас, берегинею.

Чотири роки тому не стало батька. Відтоді здоров’я неньки суттєво послабшало. Мій старший брат вже давно в Німеччині живе. Він вже й не приїжджає. Утім час від часу гроші висилає. Я ж з мамою в одному місті, просто в інших районах. І ось нещодавно ненька зателефонувала мені:

 – Приїжджай, терміново! Треба поговорити.

 – Щось сталось?

 – Я мушу тобі дещо важливе сказати!

 – Мамо, я ж з лиш з роботи, стомлена. І вдома їсти нічого. Зараз чоловік і сини прийдуть.

 – Саме тому це важливо.

Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланнямhttps://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Я дещо розізлилась на маму, та поїхала. Подумала, що вона одна, їй важко й самотньо. Зустріла ненька мене з посмішкою. Печива домашнього напекла. Та я помітила, що вона досить важко ходить, за меблі тримається. 

 – Тобі погано?

 – Ні, все добре, наскільки це можливо. Сідай, розмова серйозна.

Пошепки

 – Ти мене вже лякаєш! Що трапилось.

 – Так, доню, я відчуваю, що з кожним днем мені дедалі важче. Скоро не зможу ходити. Так от пообіцяй, що ти відправиш мене в будинок для літніх.

 – Що? Як? Ти вже геть розум втратила?

 – Поки ні! Але й це може бути! Зрозумій, я давно це вирішила. Не хочу бути ні для кого тягарем. Мою квартиру здавай, а гроші додаси до пенсії, щоб оплачувати моє перебування в закладі.

 – Ти можеш до нас переїхати. Так краще буде.

 – Чим? В тебе сини дорослі, не хочу я їм заважати. Чи я не знаю, що таке стара хвора жінка? Це тягар! Я хочу, щоб усі мене запам’ятали сильною і розумною, а не немічним овочем! 

 – Ти ж знаєш, чужі люди не наглядатимуть тебе належне. Так взагалі там таке твориться.

 – А хіба вже не однаково, коли смерть на порозі.

Ми посварилися і я пішла. В розпачі зателефонувала братові і все розповіла. Він спокійно відповів:

 – Мама має рацію і я її підтримую. Тут це абсолютно нормальна практика. Тож не роби собі клопіт і слухай маму.

Я не знаю, як бути. Чи правильно це? А може мама просто не розумію, про що просить? Що мені робити?

Більше цікавих життєвих історій тутhttps://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector