«Дорога свекрухо, хочу запросити Вас на наше розлучення! З любов’ю, ваша невістка Наталя!»

Жінка готувала на кухні, як раптом пролунав дзвінок у двері. Люба глянула у вічко – на сходовій клітці стояв син. Відчинила двері і спитала:

— Ти один?

— Звичайно… — здивувався Олег.

— Наталя чому не прийшла?

— Ну так, вона вже пішла… — відповів син.

— Я, як завжди, нікуди не встигаю… — з розчаруванням в голосі сказала Люба, й пішла в кімнату. 

— Матусю, а що таке? Ти якась дивна, — Люба ж була спантеличена тим, що син нічого не розуміє, й тоді нервово промовила:

— А ти думаєш, що це нормально? Тебе ж, як завжди, все влаштовує.

— Мамо, я взагалі не розумію, що відбувається, ти можеш пояснити? 

— О ні, тепер ти будеш мені пояснювати, – мовила Люба і з кишені власної куртки вийняла святкову листівку з запрошенням на розлучення, простягнула її Олегу, – ось такий подарунок був у нашій поштовій скриньці. 

Чоловік мовчки дивився на цю листівку з блискітками, потім взяв її й прочитав, що було написано всередині почерком його дружини: «Дорога свекрухо, хочу запросити Вас на наше розлучення! З любов’ю, ваша невістка Наталя!». Син одразу присів на краєчок стільця, всі думки наче вилетіли з голови, а очі ще раз і ще раз пробігалися по тексту. 

— Я просто шокований, що вона все так близько взяла до серця. Не можна до всього так серйозно ставитися, – проводив сам з собою діалог Олег. 

— Ти про кого говориш?

— Наталю…

— А тепер починай розповідати, бо я нічого не розумію, дуже переживаю. Як це так? Ось тільки рік тому відсвяткували весілля, а зараз вже розмови про розлучення? Що ж це таке…А чого ти сам? Куди пішла твоя дружина?

— Мамо, припини хвилюватися, – невпевнено промовив син, – Вона ж просто на роботу пішла, принаймні я так думаю… Вранці все було добре, в неї хороший настрій, до чого ця листівка не розумію… Можливо, вона вирішила пожартувати. 

— Та хто ж так жартує? А чого сваритися почали? 

— Ой, мамо, та нічого страшного, через борщ. 

— Що? Ще такого не чула. 

— Ну так, Наталя вчора вперше для мене приготувала борщ, а я його розкритикував трішки. 

—  Навіщо ти так? Робиш так, як твій батько? Я тебе від цього застерігала!

— Мамо, я не хотів її образити, просто правду сказав. В тебе він дійсно смачніший.

— Де той борщ?

— В холодильнику. Наталя дуже розлютилася, хотіла його вилити, але потім сказала, що я все маю з’їсти, іншого вона для мене готувати не буде. Тоді ж я їй у відповідь сказав, що мені не потрібна така дружина. Якщо вона не хоче готувати, то я подам на розлучення, але це ж все в жарт було сказано. 

— А ти її про це попередив?

— Не розумію, про що ти…

— Ти ж сказав їй, що це жарт? 

— Та потім вже сказав, але тоді вже конфлікт розпалився. 

— Ти весь в батька, діставай той борщ, зараз будемо його разом їсти. 

— Мамо, я не хочу його їсти, він же не смачний. 

— Все ти в мене будеш! Дивися який! Не розумію, не так я тебе виховувала. 

Люба, грізно дихаючи, вийняла з холодильника каструлю з борщем й поставила його на плиту. Потім вона закликала сина теж на кухню, але попросила, щоб він ще взяв ключі від квартири.

Олег не розумів, що відбувається, а матір взяла ключі й засунула їх у кишеню. Далі вона поставила дві тарілки й розлила розігрітий борщ. Першою приступила до їжі, а потім грізно подивилася на сина: 

— І що тобі не так? Борщ, як борщ, хіба ж його не можна їсти? 

— Можна… — ледь чутно відповів син. — Але у тебе ж він набагато смачніший…

— У твоєї дружини також хороший борщ, бери ложку і приступай, бо з дому не вийдеш, ключі в мене. А в мене він смачніший тільки тому, що я вже двадцять років його готую!

Син мовчки глянув на матір й почав їсти. За декілька хвилин він простягнув матері пусту тарілку з надією на те, що Люба віддасть ключі. 

— Ні, милий мій, — усміхнулася вона, — не все так просто, як ти думаєш, хочеш ключі – маєш виконати моє завдання. 

— Яке ще завдання? — перелякано сказав Євген. 

— Спершу дай мені он ту книгу, з рецептами про здорову і смачну їжу.  

— Навіщо?

— Треба. В неділю ми з батьком прийдемо до вас в гості, а ти повинен самостійно приготувати ось ці страви для нас, – сказала жінка й почала підкреслювати рецепти. 

— Я? А чого це я маю готувати, якщо в мене дружина є!  

— Ти маєш все готувати сам, хлопче, а якщо цього не зробиш, то ключі від нашого дому не отримаєш, і не здумай просити в Наталі допомоги! Я їй зараз зателефоную і попереджу, а борщ похвалю. Ти в кого такий розумний? Захотів він такого борщу, як в мами. Ти спершу з жінкою проживи двадцять років, а тоді можеш і претензії говорити. І дивися, щоб страви дійсно були смачні, ти знаєш свого батька, він любить поїсти, він тебе з потрохами з’їсть, якщо не сподобається.

Чи правильно вчинила свекруха?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector