– Дорогенька, – спокійно відповіла свекруха – ти взагалі для мене ніхто. Ще одне слово проти мене і ти Сергія більше не побачиш

Раніше я читала історії про злих свекрухи і ніколи не думала, що попаду на таку ж у своєму житті.

В суботу ввечері до мого чоловіка зателефонувала мама, сказала, що їй щось у мікрохвильовці зламалось. А без неї вона ну ніяк не зможе.

Сергій саме грався з Максимком. Та після дзвінка підірвався, всунув малого мені в руки і полетів. І йому було байдуже, що я зайнята, готувала вечерю. Побачив ціль, а перепон, як виявилось у нього не було!

Я довго терпіла такі вибрики, але я ж не залізна. Мені це вже набридло! Хоч я людина неконфліктна, спокійна, врівноважена. Звикла суперечки, непорозуміння влагоджувати мирно. Та тут так не працювало!

Ще як тільки ми почали зустрічатись з Сергієм сосунки з Оленою Василівною в мене були дуже хороші. І я дуже цьому раділа. Ми з нею були майже як подруги: годинами могли говорити про життя. І нам це не надокучало, адже спільних тем було дуже багато.

Іноді свекруха могла продемонструвати свою зарозумілість, а іноді сипала порадами, як з рогу достатку, хоча я її не просила.

Я вважала, що причина цьому – робота на керівних посадах. Вона все життя кимось керувала, мала штат підлеглих. Вона просто не могла по іншому. 

З часом ця її зверхність стала постійною. Якщо раніше вона її показувала зрідка, то тепер це відбувалось завжди.

Через це ми і почали віддалятись.

Хоч ми і не сварились, але між нами ніби був якийсь холодок. А мене це надзвичайно турбувало..

Тоді й почались відбуватись якісь дивні речі. Сергій все частіше почав їздити до матері. Під незрозумілими приводами. Не знаю, чи розумів чоловік, що усе це вигадки. Чи дурника вмикав, чи направду ним був.

То їй картину прибити, то банку відкрутити, то дістати павука, бо вона боїться! Ну цирк!

Просити посидіти Олену Василівну з онуком було справою надважкою. Якщо мені потрібно було десь відлучитись, а чоловіка не було вдома, довелось прохати її. Після години вмовлянь вона згоджувалась, та з таким муками! Їй не приносило задоволення спільне проведення часу з Максимком.

Тому, коли сину виповнилось два роки, ми віддали його у дитячий садок. Я змогла вийти на роботу. Та ненадовго. Малий почав часто хворіти. Я брала відпустки за свій рахунок, вихідні. Та якому керівництву це сподобається? Мене звільнили..

Свекруха навіть не запропонувала допомоги.. Мені було прикро.

Загалом, після цих всіх принижень і зарозумілої поведінки, я набралась сміливості і висказала свекрусі все, що про неї думаю! 

– Мені вже надокучили ваші дзвінки по тисячу разів на день! Набридло, що ви по будь-яких дрібницях кличете Сергія! Йому хіба вдома мало роботи? І гроші ви від нас постійно тягнете, хоч і так знаєте, що з ними проблеми… Мене ж з роботи звільнили.

– Дорогенька, – спокійно відповіла жінка – ти взагалі для мене ніхто. Ще одне слово проти мене і ти Сергія більше не побачиш. Я його так налаштую проти тебе, що він забуде і твоє ім’я, і вашої дитини…

Ось такі слова я почула від своєї свекрухи. Я просто була в шоці…

А що б ви відповіли на такі слова?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Viktoria
Adblock
detector