Коли мені виповнилося 40 років, я вирішила запросити на свято не лише своїх друзів, а й колег. Начальник тоді подарував мені дуже дорогий та красивий сервіз з павичами, який я майже одразу заховала до шафи. Чому я це зробила? Тому що на той час всі так робили.
Ми звикли відкладати все найкраще на потім. Віддавати все хороше комусь іншому й здаватися кращими, аніж ми є насправді. Гарні дорогі сукні можна було одягати лише на свята та грандіозні події, смачні страви готували лише на день народження та Різдво, а сервізи взагалі були справжнім дефіцитом, тому їх діставали лише на свята.
Декілька днів тому я захворіла й мій чоловік, за порадою своєї матері, вирішив заварити мені липовий чай. Здогадайтеся в якій чашці він заварив мені цей чай? Звичайно, він дістав дорогоцінний сервіз й навіть не задумувався над тим, що його потрібно берегти для гостей. Спочатку, це мене роздратувало, а потім в голові ніби щось переклинило. Я подумала, а чому я не можу дозволити собі пити чай з улюблених чашок коли мені захочеться?
Ця думка прилетіла до мене після нещодавньої розмови з подругою. Я прийшла до неї в гості й вона запропонувала мені чаю, після чого сказала своїй доньці:
– Принеси сервіз з серванта.
– Ті червоненькі? – із захопленням запитала дівчинка.
– Так, червоненькі.
– Любить ці чашки? – запитала я.
– О, вона від них в захваті, але ми дістаємо цей сервіз виключно для гостей, — відповіла Марина.
– Чому?
– Це ж сервіз! Якби я з нього щодня каву пила, то половини чашок вже давно не було б!
Тоді я подумки її підтримала, а зараз взагалі не розумію такої позиції. Час вже щось змінювати. Зараз в магазині можна купити будь-що, то чи є сенс триматися за якийсь старий сервіз та роками берегти його у шафці? Навряд чи.
А як вважаєте ви? Чи варто берегти речі на “кращі часи”?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!