– Досить нас об’їдати! – А тобі що котлети шкода? – Мій чоловік вигнав нашого сина. Хіба ж можна так з дитиною?

Особисто я вважаю, що батьки мають допомагати дітям, навіть коли ті вже дорослі. Все ж це рідні люди, і в наші часи молодим так важко. Та мій чоловік вважає інакше.

Наш син Андрійко досить довго жив з нами. Ніяк не міг знайти свою половину. Та й взагалі життя в нього не надто добре складалось. Він закінчив економічний факультет, а роботу знайти не вдавалося. Його брали хіба що продавцем в магазин, а як це, з такою освітою сидіти за прилавком.

 – Нехай вже йде на роботу? Скільки можна на дивані лежати й в комп’ютерні ігри грати?

 – Ти ж бачиш, з роботою зараз не так просто!

 – Нехай хоч вантажником йде. Йому вже 26 років! Досить його оберігати!

 – Ти хочеш, аби син спину зірвав?

Через усю цю ситуацію ми постійно сварилися. Врешті чоловік сказав, що якщо Андрій не влаштується на роботу – він його вижене. Я почала самотужки шукати синові місце. Влаштувала його в пункт обміну валют. Робота важка, але зарплатня достойна.

Саме на роботі Андрій познайомився зі своєю Тетяною. Згодом вони почали зустрічатися. А потім син прийшов і заявив:

 – Ми хочемо розписатися! 

 – А ти впевнений, що готовий до сімейного життя? Це не так просто!

Пошепки

 – Боюсь, що якщо зачекаю – Таня знайде іншого.

Вони одружилися, син переїхав до своєї коханої. Вона жила зі старенькою бабусею, доглядала її за квартиру. Та раптом після роботи Андрій почав бігати до нас на вечері. Я раділа, адже хотіла побачити сина. Та й мені не було шкода їжі для рідної дитини. Поївши син лягав на диван й годинку відпочивав. Словом, додому він не поспішав.

І ось, уявіть, одного дня наш Андрійко смакує котлетки й раптом чоловік забирає в нього тарілку.

 – Може досить нас об’їдати? Йди додому до дружини, нехай годує тебе!

 – Тобі що котлети шкода? Таня увесь час з тією бабою сидить! І готує вона погано!

 Та чоловік його не слухав. Забрав їжу і голодного вигнав надвір. Мені так шкода стало дитини. У нас харчів достатньо, чом би не поділитися? Не знаю, що й робити! Це якось неправильно!

Порадьте, як мені бути? Вже думала потайки Андрійкові їжу носити. Або ж запропонувати Тетяні навчити її?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector