Я вийшла за Артема два роки тому. Якийсь час ми жили в Дніпрі разом. Та коли почалась війна він привіз мене у своє рідне місто Хмельницький. Там в будинку жила його мати й 19-річний син. Колишня дружина вже дуже давно вийшла заміж в Італії. Вона забирала сина до себе, та він там не зміг.
Так от Артему 42 роки. Та на вигляд він значно молодший, більш як 30 не даси. Він спортсмен, шкідливих звичок немає, слідкує за здоров’ям.
Мені ж 26. Та різниця у віці зовсім мене не хвилює. Навіть навпаки – завжди подобались зрілі свідомі чоловіки. Тож ми приїхали до Хмельницького. Відразу зазначу, що будинок належить моєму чоловікові, свою маму він туди з села забрав, щоб за сином наглядала. Як зраділа свекруха, побачивши мене:
– Нарешті тут господиня буде! Ще й яка гарна, молода!
Вона постійно намагалася нам догодити, слова кривого не казала. Натомість син Віталік відразу висловив своє “фе”.
– Ти б ще молодшу знайшов? Не соромно! Це тепер в мене мачуха така?
Хлопець увесь час хамив, намагався мене образити. Та жили ми більш-менш нормально. Тривало це пів року. А тоді Артем на фронт пішов. І почалося. Ставлення свекрухи до мене змінилося просто в мить.
– Все, ти не на курорті. Берись вже до роботи нарешті! Знайшов собі молодуху, а те, що вона ні до чого… От Люда була зовсім інакша.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Вона постійно мене ображала, я не хотіла скаржитись чоловікові, йому й без того важко. Але тоді взагалі якась нісенітниця почалась. До мене почав чіплятися Віталік. Він випивав і приходив в мою кімнату. Часом я ледве відбивалась від нього. Поскаржилась свекрусі. Та вона засміялась мені просто в лице:
– Оце вигадала! Хочеш батька з сином розсварити, щоб тобі лишень його гроші діставались. Не дочекаєшся!
Як я плакала, місця собі не знаходила. Та тоді вирішила, що все ж розповім все Артему, але не просто так, з доказами. Одного разу залишила увімкнену камеру на ноутбуці й записала залицяння і хамство хлопця. А зранку всім показала цей запис і сказала:
– Щойно слово погане у свій бік почую – надішлю Артему це відео. Нехай знає правду. Тоді швидко вас в село відправить.
Свекруха скривилася, але змовчала. А Віталік наступного дня зібрався й в гуртожиток поїхав. Я вирішила поки не розповідати чоловікові цю історію, потримаю його рідних в напрузі. Нехай знають! Врешті боюсь, що як Артем дізнається приб’є свого сина. Нащо це мені?
А як би ви вчинили на моєму місці?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!