Довгих 5 років намагалась завагітніти, а все ніяк не виходило… І от нарешті чудо! Та тільки батьком стане мій зять…

Уже давно я живу у страшному гріху. 

Три роки тому ми на дві сім’ї придбали ділянку в селі, щоб їздити влітку на шашлики. До нас там жив якийсь старий дідусь і безлад після себе лишив страшенний. Звісно, усе це просто так лишити я не могла.

Сестра одразу від брудної роботи відрехстилась, але пообіцяла на поміч відправляти свого нареченого. Я тільки зраділа: мій чоловік теж на роботі днями сидів, а без сильної руки тут не розберешся.

– Добридень, хазяйко! – почула я з-за паркану, коли розвішувала мокру постільну білизну. Однієї секунди вистачило, щоб зробити найбільшу  в житті помилку…

Високий, чорнявий, з голим торсом і неймовірною посмішкою…

Не знаю, як це все закрутилось. Я розуміла, що маю чоловіка, з яким прожила вже 5 років. Розуміла, що Арсен – хлопець моєї рідної сестри. Я розуміла все. А потім дізналась, що вагітна. І батьком мій чоловік точно бути не міг… Я носила під серцем дитину свого зятя.

Пошепки

Ми завжди були обережними, але, мабуть, сама доля вирішила, що так все має статись…Чоловік мій ще не знає, що зовсім скоро у нас буде поповнення, бо живота ще не видно. Арсену про все я вже розповіла. Він аж заплакав від щастя, бо,не дивлячись на юний вік, дуже хотів стати батьком!

От тільки ми не знаємо, що робити далі. Мені – 35, коханцю моєму – 24… Він хоче, щоб все лишалось так, як зараз. Розірвати стосунки із сестрою відмовляється. Каже, любить її.

А я так не можу, до чоловіка давно охолола. Хочеться тепер мати нормальну щасливу сім’ю з людиною, яку кохаю. 

Зараз я на другому місяці. Час іде, а рішення знайти так і не вдається…

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!