Я зростав в дуже токсичній атмосфері. Тато все життя час від часу випивав, просто на кілька тижнів випадав з життя. Та за цей період виносив усе з хати, продавав, аби купити випивку. Він так навіть мамині прикраси вкрав. А ще постійно встрягав в якісь афери, набирав борги. Та ненька щоразу його виправдовувала, пояснюючи, що така вже він людина. Дитині це важко зрозуміти. Особливо, коли вона голодна, бо батько все пропив.
Я звинувачував матір. І мріяв лише про одне – втекти. Закінчив школу і поїхав назавжди. Дуже прагнув стати успішним. Навчався в університеті. Завжди паралельно десь працював. Згодом разом з другом зайнявся ремонтом комп’ютерної техніки, ми відкрили свій сервіс.
Мама часто телефонувала мені, звинувачуючи:
– Ти зовсім про батьків забув. Приїхав би?
– Вам грошей вислати?
– Якщо не важко, бо зараз навіть їсти нічого в хаті.
Батькам завжди були потрібні гроші. Я вже й сумнівався, що вони мене хочуть бачити. Тож вирішив щомісяця їм висилати незначні суми, аби мали на необхідне. А тим часом бізнес процвітав, я відкладав гроші на квартиру.
Тоді й зустрів Поліну. Дівчина гарна і дуже добра. Ми почали зустрічатися. Я зрозумів, що нарешті зможу мати сім’ю, про яку так давно мріяв. Зробив пропозицію – кохана погодилась. Це були найщасливіші роки мого життя. А кульмінацією стало народження сина. Нарешті в мене було все, про що я колись мріяв. Навіть власну квартиру я придбав.
Все було добре, син зростав. Наші витрати суттєво зросли. Я попередив батьків, що висилатиму трохи менше грошей, тим паче почалась війна, бізнес переживає не найкращі часи.
І раптом сталося непередбачуване. Я поїхав в інше місто у відрядження. Саме тоді моя мама мала навідалась до онука. І ось я повертаюсь, а дружини з сином нема, в квартирі лише мама:
– А де Поліна? Що сталось?
– Вона сказала, що їде за кордон, познайомилась з іноземцем.
Я почав телефонувати дружині – вона не відповідала, тоді її батькам, подругам. Лише її сестра Оля підтвердила, моя дружина в Польщі. Та я нічого не розумів, і офіційно ми не розлучились.
Батьки переїхали до мене, аби разом нам було трохи легше. І ось, минув рік і Поліна мені зателефонувала, запропонувала зустрітися, поговорити.
Коли я побачив дружину – дуже здивувався. Вона схудла, та мала гарний вигляд.
– Ти щаслива? Воно хоч було того варте?
– Ти про що? Я не хочу, щоб твій вчинок якось впливав на нашого сина. Та ми маємо розлучитися.
– Який ще вчинок?
– Твоя зрада.
– Ти серйозно? Це ти втекла до іноземця!
– Яке нахабство! Май хоч трохи поваги до мене! Я тебе кохала, а ти зрадив і ще й брешеш тут мені в лице.
І тут ми все вияснили. Коли я тоді поїхав у відрядження моя дорога ненька сказала Поліні, що в мене вже давно є інша і я не йду від неї лише через сина. Для мене ж вигадала іншу байку. Дружина ж не хотіла мене навіть бачити. Тому й зібралась і поїхала до Польщі, де була вже давно її подруга. А зробила це мама лише тому, що вони з батьком хотіли переїхати до мене, бо квартиру в них забрали за борги. Та й взагалі Поліна їм не подобалась тому, що після одруження їм вже не вдавалось брати у мене багато грошей.
Я повернувся додому і викинув батьків просто на вулицю. Бачити їх більше не хочу. Це якісь паразити егоїстичні. Тепер благаю дружину повернутися, дуже скучив за сином. Та вся ця ситуація дуже гнітить.
Ви б пробачили батькам, які мало не зруйнували вашу родину?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!