Нас у батьків тільки 2: я та мій старший брат. Різниця у віці невелика, всього 3 роки. Однак ми постійно й у всьому були разом. Люди нерідко запитували, чи ми часом не двійнята, бо ще й зовні були дуже схожими. Ходили до однієї школи, потім вчилися в одному місті, а після закінчення університету у кожного почалося своє життя. Ми трохи віддалилися, але зв’язок не втратили.
Згодом брат женився. Та й я собі кавалера знайшла. Ми з ним просто тихенько розписала. Поки на офіційне весілля ще не назбирали.
Брат із чоловіком поладили одразу. Можна сказати, що вони навіть друзями стали. Зараз ми живемо по сусідству. Точніше на одній вулиці, тоді як батьки – і іншому кінці міста. До слова, за весь цей час я так і не встигла нормально подружитися з невісткою. Бачила тільки, що з кожним тижнем вона стає все нахабнішою і нахабнішою. Я вже не знаю, як до неї підступитися і що робити з її своєрідністю.
Брат до мене в гості заходить по два-три рази на тиждень, а я до нього – вкрай рідко. І то на 5 хвилин, щоб випити кави й втекти додому. Не хочу перетинатися з невісткою, бо боюся її побити і цим нашкодити сім’ї брата. Мені якось незатишно в їхньому домі. Тут у Рити свої правила. Вона навіть з племінницею мені спілкуватися не дозволяє. А про те, щоб я заплела її чи назвала лагідними словом, навіть мови бути не може. Звертатися до дівчинки я повинна строго на ім’я. Та ще й подарунками задарювати не можна. Рита каже, що її дитина – не жебрачка і вони самі вже можуть їй купити. А якщо я посмію ослухатися, то дістається потім племінниці. Така поведінка невістки мене безумовно дивує.
Тому я обрала найпростіший зі шляхів – взагалі не ходити до брата. Але коли я цього не роблю, та ж Рита може зауважити, що я не люблю свою племінницю, бо так рідко до неї приходжу і майже не приношу ніяких гостинців. Я шокована. Догодити Риті дуже важко. Знаю, що нелегко живеться з нею і моєму братові. Вона так сильно йому нерві тріпає, а він терпить. Бо любить. Любов зла, як-то кажуть… Тут і таку Риту терпіти будеш. Тільки, що мені в цій ситуації робити, я не знаю. У мене теж є і гордість, і характер, тому боюся, що одного дня просто не витримаю і Рита дізнається, де раки зимують.
І ось нещодавно трапилася ще одна ситуація, яку спровокувала невістка. Ми тоді святкували мій день народження. Я влаштувала застілля, зібрала рідних та знайомих, а закінчилося все сваркою. Я випадково підслухала, що про мене гостям розповідала невістка, коли вони опинялися з нею сам на сам. Такої гидоти я ще ніколи про себе не чула. Словом, кістки мені добряче перемили. Але головним аргументом була моя жадібність. Бачите, я всім налила повні бокали шампанського, а їй половину. Насправді трапилося це випадково, але невістку сильно зачепило. Тепер гадаю, чи це мене вона так не любить, чи й справді річ у шампанському. Ну якщо друге, то їй краще до спеціаліста сходити, таке вже алкоголізмом зветься.
Щось здається мені, що безкарність породжує тільки більше нахабства? Може, варто вже поставити цю даму на своє місце? Як ви думаєте?
Що порадите жінці?
Чи не надто вона прискіпується до невістки?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!