Скільки живу на цьому світі, щоразу переконуюсь: людям добро робити не можна. Я вже жінка з досвідом: 30 років у шлюбі, дорослий син, який оженився недавно. Звичайне в мене було життя, як у всіх. Аж поки в ньому не зʼявилася моя невістка…
Не скажу, що вона одразу мені не сподобалася: приємна дівчина, на вигляд гарна, розумна наче. Я не збиралася синові вказувати, кого за жінку брати, а кого ні. Тому просто раділа, що він нарешті знайшов своє щастя. Тільки в одному в нас виникла проблема: я не хотіла, аби діти жили зі мною. Бо таки це інша сімʼя, інші порядки…
От молоді і зʼїхали на орендоване житло. Платили вони за нього чимало, заробляли ж копійки. А от жити на широку ногу все одно примудрялися!
Щороку то на море їздили, то на відпочинок, то ще кудись. І завжди ходили обоє в таких дорогих речах, що я такі ціни і вголос промовляти боюся… Підказувало мені серце материнське, що неправильно діти живуть. Але носа в їхню родину пхати я все одно не збиралася. Думала, що й самі якось зі своїми фінансами розберуться.
Але ж недавно вони заявили, що довго планували дитину, тому скоро я нарешті стану бабусею! Я наче й рада була, а наче й не дуже… Куди ж ту дитину народжувати? Житла свого немає, грошей немає, бо проїдалось все до останньої копійки…І вишенька на торті: сина звільнили з роботи. Не лишалось мені нічого, як тільки брати їх до себе у квартиру. Таки ж зі мною дешевше жити, ніж чужим людям по кілька тисяч на місяць платити. На тому й зійшлися.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Перші місяці нам жилося просто чудово: Марина чудово готувала, порядку завжди дотримувалась. Не скажу, що нам одне з одним було складно. Та от, видно, звикла вона, репутацію собі заробила нормальну та й розслабилась. То посуд після себе брудний залишить, то з’їсть без попередження те, що я собі на роботу приготую… А недавно вона мене просто добила!
– Ага, живемо тепер зі старою. Ой, не знаю я, скільки їй ще лишилося… Але я вже так втомилася! Спочатку ще догоджала їй, бо Максим просив, а тепер уже все, нема моїх сил! – розповідала невістка комусь телефоном.
У мене там ледь інфаркт на місці не трапився! Я ж підійшла до неї, аби розпитати, чого це вона так поводиться. А вона синові моєму подзвонила, нажалілась на мене, сказала, що я її ображаю.
Уже увечері вони зібрали речі і з’їхали. Не знаю куди, не знаю, на які гроші. Але тепер син навіть не телефонує мені, не хоче зі мною говорити… І що робити з цією сімейкою?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!