Місяць тому я помітила, що з квартири почали зникати речі. Спершу думала, що то донька забирає косметику чи парфуми. Стільки разів ми сварилися, кричали одна на одну – а вона не зізнавалася.
Ну от невже у мене завівся якийсь Барабашка? Чи то просто я вже втрачаю здоровий глузд?
Купила сир дорогий – а наступного дня його нема в холодильнику. Деякі дверцятка не зачинені до кінця, хоча я пам’ятаю, що зранку навіть не відчиняла ту шухляду. Та навіть помада і туш зникли з косметички, яку я тримала у потаємному місці від дітей
– Ну може вона десь за диван чи шафу закотилася? Чи ти її переклала?
– Ні, Олеже, я точно пам’ятаю, що ставила косметику на місце, сюди.
Я вже думала, що треба піти до якогось психіатра, бо дах помалу їхав. Ще не вистачало через це опинитися в психлікарні, бо якісь галюцинації через ту квартиру відбуваються.
Останньою каплею стало зникнення моїх сережок. Їх ще колись подарувала моїй мамі бабуся, а мама мені передала. Це дуже дорогі, золоті сережки з камінчиками. Я оберігала цю родинну реліквію, а вона просто зникла. Весь вечір ми з чоловіком шукали сережки, перерили всю квартиру – нема!
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ну і я вирішила наступного дня залишитися спеціально вдома. Прослідкую, може то все-таки донька тихцем краде речі.
Зранку чоловік поїхав на роботу, Аліса пішла до школи. А я зачинилася вдома і сиділа на кухні. І десь через годину чую, як щось клацнуло в замку. Помічаю, як до квартири заходить моя зовиця, Ольга. Швидко заховалася на балкон (він повністю зі скла з двох сторін), дістала телефон та почала знімати відео.
Ольга дуже добре “господарювала” у нашій квартирі. Залізла у шафу, дістала деяке взуття і поміряла. Потім кинула їх на місце. Далі зазирнула в холодильник, забрала свіжі овочі собі в сумку та молоко.
У коридорі є тумба, я туди складаю парфуми та косметику. Ну Оля взяла флакон та розпшикала парфуми собі на шию. На останок поправила зачіску та пішла геть.
Ольга молодша від мене на 3 роки. І знаєте, її батьки люблять безмежно. Наша родина – це якраз той випадок, коли донечку люблять, а на сина начхати. Діти Ольги – то як святі, свекри на них моляться. А за нашу Алісу навіть не згадують.
Хоча чоловік Ольги заробляє нормально, батьки їй фінансово допомагають. Але вона взяла таку дурну моду приходити до нас і забирати речі.
Адже приблизно місяць тому ми їхали в село до моєї мами і дали Ользі ключі. Ну, аби вона там квіти підлила, рибок в акваріумі погодувала. І коли повернулися, то зовиця сказала, що випадково загубила десь наші запасні ключі.
Ну а так виявилося, що ні разу не губила. А собі тихцем забрала. Знала, до котрої ми з чоловіком працюємо, і що в доньки уроки та спортивний гурток.
Я дочекалася, коли чоловік повернеться додому та одразу показала відео. Сказали, що Олег був шокований – це нічого не сказати. Аж почервонів від люті.
Зателефонував до Ольги, аби серйозно поговорити:
– Ой, ну взяла я у твоєї жінки косметику. Вона б мені просто так не позичила!
– Ти не взяла, ти вкрала. Підло та тихо, як та злодійка. Де сережки?
– Ну я йшла на день народження подруги. Твоя жінка така скупердяйка, мені б точно не позичила. Якщо вам так шкода – то завтра занесу.
І Ольга принесла сережки. А на крадені продукти та косметику вже було байдуже. Головне, що родинна реліквія знову в мене.
Після того випадку чоловік змінив замок у квартирі, поставив на двері камеру нагляду. Свекруха потім до мене дзвонила, назвала “жлобихою” та побажала ті сережки наступного разу в домовину одягати.
Знаєте, з такими горе-родичами і ворогів не треба. Шкода, що так не пощастило зі свекрами та зовицею.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!