Я сама кругла сирітка, мене виховувала покійна бабуся Галина. Мої батьки загинули в автокатастрофі. Звісно, їх любові, турботи, підтримки дуже не вистачало. Але це щастя я знайшла в іншому – коханий чоловік Орест.
Познайомилися ще на 1 курсі університету і так закохалися по вуха один в одного. А після навчання Орест зробив мені пропозицію руки та серця. Звісно, я погодилася. Однак, у нас не було грошей не те, що весілля зіграти, а навіть на квартиру невеличку. Житло моєї покійної бабусі забрали кредитори, через якісь борги перед банком.
Тому Орест запропонував переїхати до його мами, Марії Василівни. Адже тоді у її родині трапилося горе – не стало свекра через страшну хворобу. Я розуміла почуття свекрухи, як їй важко перенести втрату найдорожчої людини у житті. Швидко зібрала речі з гуртожитку та переїхала до них жити.
Не можу сказати, що я почувалася господинею у чужій квартирі. Адже це не моя домівка, тим паче, ми планували купувати окреме житло згодом. Через місяць я завагітніла і народила зорову донечку Іринку.
Однак, не була довго у декретній відпустці. З’явилися проблеми у родині з фінансами, ще й свекруха почала важко хворіти. То її серце болить, тиск скаче, слух падає. Інколи я вже мала кричати на неї, аби вона почула хоча б слово. Добре, що з Іринкою допомагає няньчитися, коли мене нема вдома.
Два дні тому я прийшла додому і помітила, що взуття було розкидане, памперси по всій підлозі валяються, гора немитого посуду. І на додачу – розбите дзеркало у ванній кімнаті. Я так розлютилася, що вже не стала стримувати емоцій:
– Я на вас дитину залишила, а ви тут такий бардак розвели?! Ви що, не могли швидко все прибрати?!
Я сама все помила та поприбирала, хоча мріяла весь день прийти в чисту квартиру та відпочити.
– Вам мало, що ми за комунальні платимо, за продукти, за ваші ліки? То не можна квартиру в чистості тримати?
Свекруха удавала, що не чує мене. Потім дуже образилася та не вийшла навіть повечеряти. А вечерю, до речі, я також сама готувала, хоча ми залишили гроші на продукти пані Марії.
Вночі мені щось стало так погано, голова дико боліла. Я тихцем вийшла зі спальні та пішла на кухню. А двері у кімнату свекрухи були прочинені. І я почула своє ім’я. Подумала, що на мене вже вроки наводить чи якісь ритуали. Тому підійшла ближче до дверей.
– Аліну, Ореста та Іринку бережи від зла. Мати Маріє, дай їм гарну долю, благослови на довгі та щасливі роки. Нехай онученька росте здорова та красива, – тихо говорила свекруха та тримала молитовник з вервичкою.
Мені в той момент стало так соромно за вечірню сварку. Адже я так та неї викричалася, так дорікала. А вона зараз просить у Бога для мене щастя. Не тримає зла, не надсилає на мене прокльони. А просто щиро молиться!
Наступного ранку я приготувала свекрусі каву та перепросила за сварку. І пообіцяла, що ніколи в життя не дорікатиму їй за безлад у квартирі. Мені не важко після роботи прийти і все поприбирати.
Орест дивується з моєї поведінки. Каже, що мене якась муха ласки та щедрості вкусила.
– А це секретик. І в тебе така удова мама, що словами не передати. Цінуй її, – сміюся до Ореста.
Любі жіночки, цінуйте своїх свекрух. Вони глибоко у серці вас люблять та моляться!
А які у Вас свекрухи?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!