Мені 29. Маю гарну роботу, достатньо заробляю. Сама собі купила однокімнатну квартиру. Так, це не палац, тим паче, знаходиться у спальному районі. Але зате сама, без допомоги батьків, відкладала декілька років, потім ще ремонт зробила.
Однак, досі не маю чоловіка. Всі мої подруги вже заміж вийшли, дітей народили. Моя мама та бабуся постійно на мізки капають “а ми вже хочемо онуків няньчити”, “ну коли ти вже народиш”. Чесно, навіть навмисне у гості до них не заходжу, аби поменше тих докорів слухати.
Ну і от нещодавно мене подруга звела з одним хлопцем. Йому 31, звати Павло. Спершу все було нормально, він мені дуже сподобався. Дарував квіти, шоколадки, забирав з роботи додому, запрошував на побачення. Я знала, що в Павла є бізнес, тримає магазин продуктів на базарі.
Але потім ця ідилія кудись зникла. Або ж просто Павло почав жаліти на мене гроші.
От нещодавно поїхали ми в кафе, романтичне побачення. Я замовила салатик і сік. Приємно поговорили і коли вже офіціант приніс нам чек.
– З тебе 200 гривень. Даси зараз готівкою чи на картку?
– Тобто?
– Ну за твій салат і сік порахували 200 гривень.
Я мала в сумочці якраз 200 гривень та віддала Павлові. Але на цьому наше “чудове” побачення не закінчилося. Коханий провів мене на зупинку та посадив на трамвай. Адже порахував, що йому не дуже вигідно їхати машиною в мій район, багато бензини спалить.
Через декілька днів ми знову зустрілися у кіно. І знову Павло вчинив, як справжній егоїст. Купив квиток тільки собі та попкорн.
– А мені?
– Що? Я окремо взяв. Ти, до речі, забронювала місце? Там є ще вільні сидіння.
– У мене поки нема грошей, зарплату затримають.
– Окей, я тобі позичу на квиток. Але потім скинеш мені на карточку.
У мене взагалі не було бажання сидіти в кіно. Весь настрій пішов в одне місце через таке ставлення Павла.
Я тепер не знаю, що робити далі. Мама, бабуся та всі подруги кажуть, що це просто невеличкі негативні риси, на які треба закрити очі. Мовляв, ніхто з нас не ідеальний.
– Тобі так гроші важливі? Хочеш, аби тебе, як ту королеву, обслуговували? Гроші на шопінг, на салони краси, сама ж працюєш, може себе забезпечити!
– Мамо, тут просто річ не у грошах, а у ставленні.
– Ну тоді шукай собі якогось багатенького Буратіно!
Я навіть боюся уявити, яким буде наше подружнє життя. Раптом, Павло надалі рахуватиме кожну копійку? Аби я ще звітувалася, коли і скільки витратила?
У мене є гордість та власне почуття гідності. І якщо зараз чоловік жаліє на мене елементарні 200 гривень за салат або ж не хоче просто додому ввечері привезти… Ну що буде далі у стосунках?
А що Ви можете порадити нашій читачці?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!