Коли чоловік поїхав у відрядження, у домі моєї матері та вітчима трапилася прикрість, яка назавжди змінила моє життя
Думаю, чимало людей зараз візьметься мене засуджувати. А дехто взагалі не повірить. Що ж, я вас у дечому навіть розумію. Напевне, я сама вважала б усе це вигадкою, якби не втрапила в подібну прикрість. Збагнути це зможе тільки людина, яка пройшла крізь такі випробування. І, як виявилося, стосується це все не тільки безталанних та неблагополучних сімей. Прикрість може трапитися з кожним.
Зараз мені 27 років. Уже маю чоловіка, але з дітками ми поки не поспішаємо. Чоловік спершу хоче заробити. І все було добре, доки він перебував вдома. Але він часто їде по роботі в інші області і затримується там надовго.
Так трапилося і цього разу. Коли коханий поїхав у тривале відрядження, я залишилася з мамою та вітчимом. Він молодший від неї на 6 років. Але досі мене це особливо не хвилювало, адже вона – доросла людина і відповідає за власний вибір сама.
Зараз мені дуже соромно розповідати про це. У дечому я відчуваю провину через це. Якщо коротко, то вітчим почав до мене чіплятися.
Пам’ятаю той день так, ніби це трапилося вчора. Мами тоді не було відома. Я намагалася відбитися, але сил забракло. Чи, можливо, духу. Адже я дуже люблю маму і не хочу її засмучувати. Знаю, що цей чоловік став її єдиною розрадою після гибелі батька. Та й фінансово він її утримує. Але тоді мені було дуже гидко. Про подібне говорити важко.
Досі нічого такого за вітчимом я не помічала. Просто знала, що в нього важкий характер. А ще чула, що він провів два роки у в’язниці. Через що, гадки не маю. Він часто користується любов’ю моєї мами. Маніпулює і нею, і мною, як бачите.
Тож і того разу почав розказувати, як сильно мама засмутиться, коли він піде і залишить її без грошей. Також я знаю, що він міг підняти на неї руку. Навіть якщо вона нічого такого не зробила. Тоді зі страху я піддалася. А зараз розумію, що повинна була противитися з усіх сил. Щоночі тепер картаю себе через цю слабкість.
Також вітчим зізнався, що я йому давно подобаюся. І, скоріш за все, я відчуваю до нього те саме, тільки боюся зізнатися. Словом, маячня повна, у яку він свято вірить. Так він хотів викликати в мене відчуття провини. Уже неодноразово він влаштовував мамі скандали, якщо я йому закривала рота при гостях чи дорікала чимось. Мені ставало шкода неньку.
Через цей цирк у мене страшенно погіршилося здоров’я, а про моральну частину я навіть мовчу.
Тепер можу сміливо стверджувати, що подібні ситуації трапляються не тільки в неблагополучнних сім’ях. Я працюю на роботі, мій чоловік також непогано заробляє, у сім’ї я – єдина донька, не вживаю нічого, займаюся спортом, маю безліч хобі.
Відтоді минув майже місяць. Чоловік уже повернувся додому. А я собі просто місця не знаходжу. Не можу наважитися все йому розповісти, бо почуваюся винною в цьому. Зрештою, я могла не піддатися і таке інше.
Тож я сприймаю це, як зраду. Бо, якщо я все розповім, то зруйную наш шлюб і шлюб матері з вітчимом.
Кілька разів намагалася подати на розлучення, щоб коханий зміг жити спокійним життям. Але він мене зупиняв. Поки вважає, що це просто загострення моїх неврозів. Каже, що я гарячкую. Турбується про мене. А я все ніяк не можу йому зізнатися у скоєному. Хоч і прекрасно розумію, що жити так вічно не вийде. Більше брехати і прикидатися я не можу. Втомилася.
Тепер розумію, що так розплачуюся за свою слабкість. Може, я це й заслужила… Що порадите мені зробити?
Як жінці краще вчинити?
Чи варто в такому випадку думати про матір?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!