Віталік мені дуже подобався. Нас познайомила подруга. Він цікавий і спокійний. А для сімейного життя це добре, я ніколи сварок не хотіла. Зустрічались ми рік, найбільше захоплювало те, що він завжди приходив на допомогу, легко вправлявся з будь-якою роботою, все міг полагодити.
Думаю, Віталій таким став завдяки тому, що він із села. Батьки й досі там живуть. Та до весілля я лишень раз з ними бачилась. Ми приїжджали на Великдень, святкували разом. Але за застіллями навіть можливості не було збагнути, що це за люди.
Весілля ми зробили дуже скромне. Розписались і пішли в ресторан з друзями. Вирішили, що гуляти згодом будемо.Тепер розумію, добре, що не обвінчалися. Згодом я планувала, що ми все ж влаштуємо собі невеличку весільну подорож, поїдемо в гори, аби хоч якось запам’ятались ці дні. Саме на це відклали 20 тисяч гривень. Та за кілька днів до поїздки чоловік заявив:
– Ми не можемо їхати, мама каже, що їм гроші дуже потрібні.
– Нащо? Невже вони не розуміють, що в нас весільна подорож?
– В селах такого нема. Кажуть, що треба дрова, до зими готуватись. Поїдемо трохи згодом і все. З наступної зарплати я гроші відкладу.
Я погодилась, повірила коханому. А дарма. Згодом в суботу ми поїхали провідати свекрів. І тут виявилось, що вони ремонт затіяли.
Хату побілили, дах ремонтували. Я не витримала й спитала чоловіка:
– То на дрова в них не було, а на ремонт знайшлися кошти?
– Розумієш, для мами дуже важливо, щоб в оселі був порядок. А на відпочинок вона взагалі в житті ніколи не їхала.
Усі ті вихідні ми працювали не покладаючи рук – фарбували, ремонтували. А на вечір, коли я хотіла відпочити, свекруха визвірилася:
– Треба вечерю готувати! Що це ти розсілася? Чоловіки голодні!
– Я теж голодна. Ми ж разом працювали.
– Менше говори й ходи готувати!
– Я що вам рабиня тут? У нас мала бути весільна подорож, а ми тут гаруємо. Я на таке не підписувалась. Нічого не готуватиму!
– Тоді й не їстимеш! Бач яка!
Я пішла до Віталія і сказала, що хочу додому. Та він відповів, що не може образити маму. Тож довелося поїхати на маршрутці самій. Мені було вкрай прикро. Наступного дня чоловік приїхав і влаштував скандал. Сказав, що я виявила неповагу до свекрів, осоромила його. Я намагалась щось пояснити – та він не чув. А вже наступних вихідних – знову поїхав в село. Я принципово відмовилась.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Наші стосунки псувались на очах. Та найбільше мене здивувало, коли отримавши зарплату Віталій майже все віддав батькам. Мене це обурило!
– А як же подорож? Ти ж обіцяв!
– Згодом. Зараз є важливіші справи.
– В тебе вже своя сім’я, маєш про неї дбати. А не батьків утримувати!
Він мене не послухав. Тож я сказала, що йому краще жити з батьками. І подала на розлучення. Та моя мама стверджує, що я поспішила.
– Невже ти не розумієш, він дбає про рідних. Не п’є, не гуляє, в карти не програє гроші. Якби ти була лагіднішою до нього й до свекрухи – згодом все б мала.
Та я з мамою не згодна. Що за дурниці. Виходить, що я маю увесь тиждень працювати, аби ми мали за що жити, а чоловік усі гроші батькам віддаватиме. А потім ми ще й у них працювати маємо, як проклятущі?
Як гадаєте, правильно я вчинила чи ні?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!