Два роки тому завели собаку і кішку, а тепер чоловік дорікає мені, що краще б дитину собі всиновив

Для мене сім’я вважається повноцінною тоді, коли пара має дітей. Не знаю чому, але такі уявлення в мене ще з юності, напевно, тому, що нас в сім’ї було троє. Завжди подругам говорила, що бездітний шлюб – це не справжній шлюб. Але, мабуть, я перестаралася в таких висновках щодо бездітних пар, оскільки ж сама стикнулася з такою проблемою.

Одружилася я ще 11 років тому, перший період не поспішали з народженням дитини, хотіли трохи для себе пожити. Перші спроби ми почали, коли мені було 27 років, але вже нічого не виходило. Виною саме моє здоров’я. Чоловік каже, що змирився, але я ж бачу, як він заздрить своїм друзям, у яких є дитина, а то і двоє. Нещодавно хрестив дівчинку у колеги по роботі, прийшов не в настрої, на мої питання тільки відмахнувся, сказав, що втомився і пішов спати.

Два роки тому ми завели собаку і кішку, так батьки чоловіка сказали з обуренням, що краще б дитину усиновили, а не марнували час і гроші на тварин. Мені було дуже неприємно це чути, адже відмовився від такого варіанту саме чоловік, а винна знову я. Коли я пропонувала взяти дитину з дитячого будинку, він сказав, що не хоче виховувати і вкладатися в чужу людину, незрозуміло з якою спадковістю. Допомагаю сестрі, у якої троє дітей, молодшому всього два роки. Дуже люблю племінників, але до себе беру рідко, чоловік незадоволений, коли вони приїжджають. 

Я думаю, що це звичайна заздрість до сім’ї, у якої є діти, а може їх присутність нагадує йому про те, що у нього ніколи не буде своїх. Ще сумніше, що він єдиний син у сім’ї, і тиск його батьків на нього просто колосальний. Я розумію, що рано чи пізно він розлучиться зі мною, адже він може стати батьком, одружившись з іншою жінкою. Я б на його місці ніколи не упустила таку можливість, тому і засуджувати не буду. Але що мені робити в такій ситуації?

Що робити в подібній ситуації?

А як вчинили б ви?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!