Мені 57 років, з них двадцять на заробітках. Поїхала, коли син вступив до університету. Вирішила, що маю не просто йому навчання оплатити, а й забезпечити безтурботне майбутнє.
В Італії мені вкрай важко було. Довго не могла знайти гарну роботу. А щойно це вдалося – сеньйора померла. Знову пошуки. Потрапила до старого італійця. Він чомусь вирішив, що я з ним матиму інтимні стосунки. Та я так не могла. Одного разу після чергових залицянь просто посеред ночі тікала.
Врешті роботу все ж знайшла. Думала допоможу синові, аби бізнес розпочав, трохи грошей відкладу на життя і повернусь. Та раптом мій Юрчик заявив, що одружується.
– Мамо, як ми будемо гроші на оренду житла віддавати – ніколи не виліземо з боргів. Допоможи квартиру купити?
Звісно, я погодилась. Залишилась в Італії та працювала на двох роботах. Через це остаточно зіпсувала своє здоров’я. Почала боліти спина, з’явились проблеми із тиском. Та син все ж купив квартиру і власну справу мав. Я тішилась, що в нього все добре. Згодом онук народився. А я навіть не мала можливості приїхати та побавити Назарчика, мусила борги відробляти.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І ось нещодавно я наважилась на довгоочікувану поїздку додому. Хотіла посвяткувати з дітьми та водночас полікуватися: походити на масажі, відвідати стоматолога, аналізи всі здати. В Італії все це вкрай дорого.
Я вирішила, що житиму в сина. Адже так зручніше, до лікарні ближче. Та й в мене умови в селі жахливі, а Юра зробив гарний ремонт. Якщо я на все гроші давала, то певно маю право місяць пожити. Я приїхала відразу з торбами до дітей. Та невістка з порогу здивовано спитала:
– А що це ви з сумками?
– Хочу у вас зупинитися, так зручніше буде.
– А в нас не вийде, місця мало.
– Як мало? Дві кімнати ж! Я з онуком ночуватиму, набудуся хоч з маленьким!
– Річ у тім, що в нас тимчасово мій брат зупинився.Тому вас зручніше в селі буде. Але заходьте, я вам чай зроблю.
Та я ніякого чаю вже не хотіла. Син стояв, наче язика проковтнув. А зібралась і пішла геть. Довелося взяти таксі та в село поїхати. Уявіть, там стара хата, не топлена, дах тече, навіть помитися не було де мені. Вже зранку я відчула, що захворіла. І тут зателефонував син:
– Ну що? Як ти влаштувалась?
– А тобі не соромно питати? Ти брата дружини пустив до себе, а мене ні. Хоча квартиру за мої гроші купили. Більше допомоги від мене не чекайте.
Як прикро мені було, словами не передати. Та жити в тій халупі надалі я не могла. Довелося поїхати до подруги на місяць. Щастя, що вона прихистила. Скоро поїду назад до Італії. Навіть не знаю, чи варто заїжджати до дітей наостанок. Так онука хочу побачити, але пробачити молодим не можу.
Раджу усім нашим заробітчанкам перш за все думати про себе. Бо он яка біда може спіткати – роками працюватимеш, а врешті на дорозі ночуватимеш.
Як мені поводитись з дітьми? Що порадите?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!