Зараз згадую той страшний день. Та не відчуваю суму чи образи, а лише вдячність. Адже весілля й справді важлива подія для дівчини.
Я кохала Романа усім серцем. Навіть вади його не помічала, вважала ідеальним. Хоча подруги неодноразово натякали:
– Ти уважно дивись, твій Рома ще той Ромео! На всіх дівчат увагу звертає.
– То він просто чемний, а кохає лише мене.
І ось день весілля. Подруги мене одягли. Лише Аліна чомусь запізнювалась. Тоді дідусь почав мене фотографувати. Мама милувалась, так їй моя сукня подобалась. Вона все повторювала, що тато був би щасливим, якби мене побачив. Та батько вже давно не з нами.
Зібрані й красиві ми чекали на Романа. Та він все запізнювався. Я переймалася, що щось сталося. А тоді одна моя подруга Христина підійшла і на вухо повідомила новину, він якої в голові запаморочилось.
– Послухай, тут Аліна написала. Вона з Ромою на море полетіла.
– Але ми ж мали разом летіти після весілля?
В голові усе це не вкладалося. Мама почала плакати. Дід кричав всілякі лайливі слова. Христина все питала, що людям казати. На все це дивилась моя тітка Діана. Вона приїхала спеціально на моє весілля з США. Раптом тітка підійшла і сказала:
– Знімай цю сукню, бери закордонний паспорт і пішли зі мною.
– А що з цим усім робити?
– Залиш все як є!
Я послухала її. Ми поїхали в готель, а наступного ж дня вже летіли в США. Тітка була директоркою компанії в Сієтлі. Вона взяла мене на стажування. За п’ять років я вивчила мову й очолила один відділ. Згодом поїхала у відрядження в Україну. Тоді й вирішила провідати маму.
Я вийшла з ненькою в парк, аби подихати свіжим повітрям. І раптом на лавці побачила свого Рому. Він сидів в зовсім нетверезому стані. Колишній спочатку мене навіть не впізнав. Та раптом підбігла Аліна. Вона побачила мене і зніяковіла. А тоді тихо сказала:
– От бачиш, нічого доброго з цього не вийшло.
– Дякую вам за ту зраду! – відповіла я. – Той день змінив моє життя.
Колишній лише очі витріщив, такого він не чекав. Я пішла далі. Цікаво, що побачивши Рому я зовсім нічого не відчула, окрім жалості. Думаю, мій успіх – то найкраща помста для них обох.
А ви б пробачили таку підлу зраду?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!