Я сто разів попереджала сина перед весіллям, щоб він добре подумав, чи потрібна йому дружина з дитиною. Зараз своїх не так легко ростити, а він за чуже дитя хотів взятися. Але слухати мене ніхто не став. Куди там! У нього любов! Думаю, зараз він уже й не радий такому коханню.
У мене двоє синів і одна донька. Молодший нещодавно одружився з жінкою, яка мала нагуляне дитя. Ясна річ, що все лягло на шию мого Володі, бо ми вже давно дітям не допомагаємо. Вони у нас дорослі і самостійні.
Володимир живе недалеко від нас. Орендує квартиру через два квартали. Дружина йому вже й сина народити встигла, але дітей у них двоє. Старша донька не від нього. Думаю, невістка й сама не знає точно, від кого насправді та дитина. Зараз невістка в декреті. На вихідних інколи просить мене посидіти з обома малюками, бо хоче з Володею відпочити від рутини. Вони в театр ходять або в кафе, що тут неподалік. Я й не проти, щоб молодь відпочивала. Сама нерідко втомлююся від усього. Тому з рідним онуком я завжди рада посидіти. Але от з донькою Ірини… Чужа дитина мені не потрібна. Але Ірині таке не подобається. Вона мені постійно обох діток залишає, мовляв, або двох, або й онука не побачите. З одного боку мені це не страшно. Сумарно рідних онуків від обох синів та доні у мене аж 5, але з іншого боку я ж не можу бавити одних і відмовлятися від іншого тільки через нерідну дитину. Взагалі шантажі я не люблю і не піддаюся на них.
Нещодавно я навіть дізналася, що Ірина розмовляла з моєю іншою невісткою. Пропонувала і їй воювати зі мною за “справедливість”. Порадила і їй не віддавати мені онуків. Думає, що я так швидше скучати за дітьми і почну на все погоджуся. Але старша з невісток у мене хороша. Її такі дурниці не цікавлять. Тож і цього разу вона навідріз відмовилася від такого задуму.
Хоч про цю недозмову я знаю, але пере Іриною мовчу. Вдаю, що навіть не підозрюю нічого. А ще знаю, що невістка по допомогу зверталася і до моєї дочки. Хотіла, щоб та вплинула на мене, бо знає, наскільки ми близькі. До слова, моя доня теж не проти няньчити дітей, але погодиться посидіти тільки зі своїм рідним племінником. У неї в самої ще 2 дітей. Тож приводити чуже маля у свій дім вона не хоче. Але Ірині спокою це не дає. Вона воює не знаю з ким і не збагну через що.
Прийшла до мене в суботу з дітьми і заявила, що у неї справи. Мовляв, сидіть бавтеся. Я заперечила. А вона мені влаштувала істерику. І погрожувала, і на жалість давила, і ображалася – усе перепробувала. Але мені її концерти до одного місця.
Не розумію, що вона від мене хоче. Дитина її, вона сама її нагуляла, хай самотужки й на ноги ставить. Достатньо того, що мій син її забезпечує. А міг би й не утримувати! Хто ж тут винен, що у дівчинки немає ні тата, ні інших родичів. Хай про це дбає мати моєї невістки. Але я помітила, що вона також не спішить приймати онуку. Чула навіть, що замолоду Ірину навіть вмовляли позбутися тієї дитини. А та не послухалася і народила нагуляне дитя. Кому воно тепер потрібне? Хто ж їй тепер винен?
Та й мати з неї така собі. Вона тільки те й робить, що рідну доню намагається іншим людям сплавити.Для чого тоді народжувала? Востаннє, коли невістка влаштувала мені скандал, я порадила їй розібратися в собі та у стосунках зі своєю дитиною, а потім уже й про моє ставлення до неї поговоримо. Ірина образилася, облила мене лайкою, забрала дітей і пішла. На неї мені байдуже. Тільки за онуком сумую. Почекаю, доки охолоне і поговорю сама із сином. Попрошу його ще раз задуматися над своїм вибором. Мені точно чужі діти не потрібні. Своїх би на ноги поставити. А ви як вчинили б на моєму місці?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!