Мене завжди дивувало, що чоловіки, які зраджують, зовсім не думають про власних дітей. Адже для малечі це також страшна травма.
Та я щиро вірила, що мій Ігор не такий. Ми прожили у шлюбі всього шість років. Три роки тому я народила. У нас чудова дівчинка Соломійка, яка нещодавно почала ходити в садок. Та зараз такі часи, що часто дитину доводиться забирати. А я лишень на роботу вийшла і робити цього аж ніяк не можу.
Натомість мій Ігор – підприємець, керівництва в нього немає. І коли треба охоче сидить з донькою.
Та нещодавно сталося те, чого я аж ніяк не очікувала. На роботі мені несподівано стало зле. Відчувала, що маю температуру. Начальник, побачивши мене, самий запропонував:
– Йди додому й відпочинь сьогодні. А там зателефонуєш, якщо захворіла, то йди на лікарняний.
Я поїхала додому. Мені було дуже погано. Зайшла у квартиру і зрозуміла відразу – хтось вдома є. Раптом побачила, що на дивані у вітальні тихенько спить Соломія. А зі спальні було чути дивні звуки. Я увійшла і побачила виховательку нашого дитячого садочка разом із моїм чоловіком. Самі розумієте, вони там не просто спілкувалися.
Кричати мені бракувало сил. Спокійно сказала чоловікові:
– Забирайтеся обидвоє, негайно.
– Ти не розумієш, Соломія захворіла, а Катерина мені допомогла, а тоді самий не знаю, як так сталося.
– І знати не хочу нічого. Як так можна, дитина в кімнаті спить, а ви тут казна-що робите!
Я вигнала чоловіка, а за кілька днів поїхала до мами, оскільки квартиру ми винаймали. Соломію довелося в інший садочок переводити.
Ігор ще довго благав пробачити. Та я слухати не хотіла. А потім його раптово мобілізували. Тепер телефонує з фронту. Він і надалі хоче до нас повернутися, стверджує, що його звабили. Та я в це не вірю.
Скажіть, що мені робити? Невже чоловік не може відмовити, якщо його звабити?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!