– Дивлюся на ваш стіл і розумію, що тут немає що їсти. Це ви спеціально, як для свиней приготували? З порога свою неприязнь показати вирішили?

Про те, що у мого сина є дівчина я знала із самого початку. Вони разом уже понад 3 роки. Усі розуміли, що рано чи пізно це дійде до весілля. І ось нещодавно Ігор зробив Інні пропозицію. Тож довелося і матір з нареченою знайомити. Досі я мигцем бачила цю дівчину тільки через камеру, коли син телефонував мені по відеозв’язку, а зараз вони збиралися приїхати до мого дому. Не знаю, як вони, але я тоді теж дуже хвилювалася. 

– Це Інна, моя наречена. А це моя мама Марта Петрівна,- відрекомендував  Ігор. 

Довго у дверях не стояли. Запросила всіх до столу. Інна видалася мені звичайним дівчам. Нічого особливого. Такими вся провінція всіяна. Ніби скромна та сором’язлива. В очі не дивиться, довкола оглядається. Я намагалася підтримувати діалог, шукала теми для розмови, розповідала про себе, питала про дитинство. Інна тільки посміхалася і кивала.

Так ми просиділи майже пів години. Дивлюся, син уже доїдає все, а невістка навіть виделку до рук не взяла. Я довго чекала, тоді вирішила запитати, що ж не так. Вона довго мнулася, а тоді спохмурніла і каже:

Пошепки

– От дивлюся на стіл і розумію, що тут нема що їсти. Це ви спеціально приготували таку їжу? Захотіли одразу мені показати, що не подобаюся я вам? Всі страви дуже жирні, масні та калорійні.  Я таке не їм. Я дбаю про своє здоров’я.

Я аж оторопіла від такої заяви.Я за плитою провела пів дня. А вона має совість поливати мене та мої страви брудом? Ми, даруйте, не в ресторані, у нас наперед не замовляють. Не вважаю що мій стіл виглядав бідно. Там були і три салати, і картопля з м’ясом, і закуски, і торт навіть! Що ж не так?

Я тоді нічого Інні не сказала, але від образи мені аж сльози на очі навернулися. Це побачив син, почав питати, чого так різко змінився настрій, нічого ж не сталося і їжа моя дуж смачна. Просто Інна на дієті, дбає про фігуру. Але хіба це причина для того, щоб мене ображати? 

Я зірвалася. Висловила невістці своє обурення. Встала з-за стола і пішла на кухню. Невже не можна було змовчати або пояснити нормально? Для чого мене ображати? Це неповага до чужої праці. Ось так завжди: чуже в лісі побачать, а свого під носом не помітять.

А вас образила б така ситуація? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna
Adblock
detector