Дивлюся на жінку і шкода мені її, хоча в цій ситуації всіх шкода: і дітей, і себе, і родичів, бо їм теж дісталося

Чув багато історій про сім’ї, де обранці зраджують одне одному, але нещодавно і сам у таке втрапив. 

Мені 42 роки, а моїй дружині 39. Всього кілька місяців тому на свою голову дізнався про її багаторічну зраду. Далі був розпач, сварки, тиск і слізні вибачення. Але минуло 4 місяці – і все дуже сильно змінилося. Хоча в це дуже важко повірити. Не знав, що люди міняються. 

Зараз моя Романія зовсім інша. Вона днями працює, не шкодуючи себе, щоб утримувати сім’ю. Усе на її плечах з її ж волі. Я її ні до чого не змушую. Зарплата жінки невисока, доводиться додавати свої кошти, але про решту мого заробітку вона навіть не питає. Його я витрачаю на власний розсуд. Хоча до цього дітей та її я утримував сам. 

І все це прекрасно, тільки я збагнути ніяк не можу, стільки років об мене ноги витирали, обговорювали  з іншими. Був навіть випадок, коли жінка лякала мене своїм каратистом, та я тоді не зрозумів, думав вона про брата говорить.А зараз що? А зараз пилинки з мене здуває. що раптом сталося?

Колись я й красивіший був і сил було більше, як і  можливостей. Це зараз я вже старію потроху. А дружина все для мене. Певне, думає, що цим провину загладити зможе. Хоча здогадується, що я її не пробачу і ніколи більше не довірятиму. Тепер не знаю, що й думати. 

Може, вона так боїться, що я після розлучення все заберу  неї? Та ні. Я б усе залишив дітям. Вона й сама це розуміє..

Та дружина, яку я маю тепер – мрія будь-якого чоловіка. Вона купила нам великий телевізор, щоб я дивився свої улюблені футбольні матчі. Уявіть тільки! Тепер вона за кожен свій крок мені звітує, але я навіть не прошу її про це. 

Але все, що вона робить зараз – не легка праця, сам знаю. Шкода її чисто по-людський. Вона ж все-таки моя жінка і мати моїх дітей. Хоча в цій ситуації всіх жаль. Тут і діти потрапили під гарячу руку і родичам перепало. Стільки ми пройшли, тільки Бог знає. 

Тим часом дружина всіма силами хоче відтерти із себе клеймо зрадниці. Невже совість так мучить? А досі вона чомусь не прокидалася. Я не дуже вірю, що люди змінюються. Не знаю, що кохана задумала, але довіряти їй я вже не зможу ніколи.

Тепер хочу поцікавитися, як ви вчинили б на моєму місці? Може, це я помиляюся і давно вже пора пробачити жінці? Як гадаєте?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna
Adblock
detector