Так склалося, що заміж я вийшла всього в 19 років. Мене покохав заможний чоловік, директор компанії. Я дуже хотіла гарно жити, тому відповіла на залицяння 37-річного Валерія. Подобалось, як дівчата заздрять, коли я сідаю в його дорогу автівку.
Валерій влаштував шикарне весілля, усі мої забаганки втілив, все оплатив. Чоло лише там не було: фонтани шоколаду, крижані скульптури, вишукані страви.
– Ну, тобі пощастило! Житимеш, наче принцеса! – казали всі.
Після весілля ми переїхали в великий заміський будинок. Все було чудово. Валерій найняв робітницю, аби я могла займатися собою. Та він багато працював, а мені було сумно. Усі дівчата гуляли в клубах, а я вдома сиділа.
– То ходи й ти час від часу на танці!
Чоловік ніколи не забороняв мені розважатися. Часом йшов зі мною. Але все це йому не подобалось. І не дивно, багато ж працював.
Минуло два роки і я народила сина Івана. Чоловік на честь події подарував мені каблучку з діамантом. Це тішило, та моє життя змінилося. Жодних клубів, танців, лишень домашні клопоти. Хоча й приїхала мама, аби мені допомагати. Саме вона відкрила мені очі:
– Тобі не страшно, що Валерія вкрадуть. Він гарний і успішний.
– Він мене кохає!
Відтоді я почала придивлятись. І справді, навіть подруги не приховували симпатії до мого чоловіка. Уявляю, що коїлось в нього на роботі. Я почала ревнувати й випитувати, де він був і з ким. Ми сварилися дедалі частіше. Хоча Валерій зазвичай просто йшов, коли я починала кричати:
– Ти просто дуже молода, перебісишся! – казав він і це лишень дратувало.
Одного разу я прийшла до коханого в офіс з дитиною. І побачила, що біля нього крутиться дівчина в коротенькій спідничці, це була його підлегла. Він так посміхався, наче між ними не просто ділові відносини. От я й зчинила скандал просто в його кабінеті. А потім зібрала речі й пішла до мами. На вечір чоловік зателефонував:
– Ти поводишся, наче дитина мала. Так не можна!
– Ти думаєш, що я нікому не потрібна? Легко когось знайду, от побачиш!
– Дивись, бо шкодуватимеш згодом!
Того дня я залишила сина з мамою, а сама пішла з подругами гуляти. Звичайно, наскаржилася їм. А вони й почали радити:
– Та ти така красуня, матимеш повно кавалерів, не переймайся! Покинь його та й все.
Так вийшло, що саме того вечора в барі до мене підійшов мій колишній. Іван був красенем, почав робити мені компліменти. Ми танцювали усю ніч. А потім якось так сталося, що я погодилась піти з ним в готель. Я думала, що це правильно.
У нас з Іваном почався бурхливий роман. Я повідомила чоловікові, що хочу розлучитися. Думала, що залишусь з Іваном. Він стільки всього обіцяв. Та Валерій через суд відібрав у мене сина. В мене ж ані роботи, ані житла, не дивно, що йому дали опіку. Та я спочатку засмучена не була. В голові одне ж кохання. І взагалі, я думала, що колишній просто хоче відомстити, а згодом віддасть дитину.
Але потім все склалося неочікувано. Раптом Іван заявив:
– Я їду за кордон і не знаю коли повернусь. Тобі не варто на мене чекати!
– А як же ми?
– Слухай, ми розважились і все. Треба далі жити!
І от я залишилась у мами й втратила все. Подруги, які радили покинути чоловіка, тепер із мене сміються, ще й плітки розпускають, наче я легковажна. Валерій зі мною не хоче спілкуватися, хоча я знаю, що він досі один.
Скажіть, як мені все виправити? Як повернути сім’ю?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!