До пенсії мені залишилось ще три роки. Чекаю на неї, як божу манну. Сам я родом з Житомирщини, народився і виріс тут. У мене є рідна сестра. Ще за молодості вона закохалась у військового. Їздила з ним по Підмосков’ї, по Сибіру, а зараз осіли в Криму.
Раніше ми з нею спілкувалися, періодично зідзвонювались, але після 2014 року перестали. Вона вибрала свою позицію, а я свою.
Та ось 16 липня 2022 року мені дзвонить невідомий номер. Підіймаю слухавку, а там сестра кричить, без привітань, без церемоній:
– Бандьори прокляті, шо ви таке дєлаєте?! Ми тут пацанів молодих щодня десятками хоронимо! Кожнісінького дня!
Зізнаюсь, ці слова мене потішили. Як то кажуть, самі нарвались…
У нас різні життя, різні вибори. Хоч вона і рідна мені по крові, та не рідна по духу. Тому я вибрав не спілкуватись з нею, аби зайвий раз не нариватись на сварку. Вона не зрозуміє.. Я намагався достукатись. Та пропаганда працює..
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!