Моя свекруха стала матір’ю, коли їй виповнилося 18 років. Зараз у свої 40 Марина Петрівна має двох дорослих синів. Вона з молодості почала займатися підприємницькою діяльністю. Спочатку жінка закінчила спеціальні курси, а згодом отримала диплом про вищу освіту. Тепер свекруха обіймає посаду головного бухгалтера великої компанії.
Роман залишився наполовину сиротою, коли йому виповнилося 10 років. Його батько загинув в автокатастрофі, тому вихованням дітей матір займалася самостійно. Марина Петрівна подбала про те, аби в її синів було все необхідне. Однак жінка одразу попередила, що після повноліття вони будуть самі нести відповідальність за своє життя.
Ми з Романом познайомилися ще під час навчання в університеті. Свекруха оплатила частину весілля, подарувала путівку на відпочинок і заявила, щоб на її поміч ми більше не розраховували.
З того часу Марина Петрівна лише кілька разів зателефонувала, щоб поцікавитися, як у нас справи. Молодший брат Романа живе з матір’ю, але він харчується й розважається виключно своїм коштом.
Після народження доньки нічого не змінилося. Бабуся не має часу сидіти з онукою, адже в неї надзвичайно активне особисте життя. Марина Петрівна встигає працювати, ходити на побачення, займатися йогою й пілатесом.
Проте я не можу зрозуміти, як можна так нехтувати своїми рідними? Тим паче свекруха знає, що у нас зараз фінансові труднощі. Однак вона в жодному разі не запропонує нам поміч. Навіть з дитиною бабуся відмовляється няньчитися, мовляв, вона собі сама може народити малюка, якщо їй того захочеться.
На мою думку, увага Марини Петрівни не має закінчуватися виключно на подарунках з нагоди дня народження. Прикро, що у мене така байдужа свекруха…
А на чиїй стороні ви?
Чому?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!