Я аж плакала, коли побачила, як автобус заїхав на вокзал нашого міста. Вдома мене не було довгих 11 років, і от нарешті я тут. Думала, що всі рідні та друзі зрадіють моєму поверненню.
Однак, щасливо зустрічають людей хіба у сопливих мелодрамах. На жаль, моє життя – це не кіно.
Після 11 класу я не зуміла пройти на державне місце. Ми з батьками жили бідно, і я розуміла, що в них точно нема грошей на оплату навчання. Тому вирішила поїхати на заробітки. Якраз рік попрацюю та матиму кошти на університет.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Спершу працювала в Чехії на складі. Було дуже холодно, я завжди одягала якусь теплу куфайку та 2 пари колготок, аби не простудити спину чи інше місце. Однак, не вдавалося відкладати аж так багато, як хотілося. Взимку татові терміново мали зробити операцію, тому я віддала всі свої заощадження.Та нічого, гроші ще знайдуться, а от тато в мене один-єдиний.
Влітку я приїхала додому та побачила, що батькам вже треба зробити вдома ремонт. Бо меблі старі-старезні, ще дісталися від покійної бабусі. Тому повністю оплатила будматеріали, знайшла майстрів та з мамою обирала меблі.
Тому у вересні я не вступила до університету, а знову працювала на заробітках. Так кочувала по всій Європі – Чехія, Польща, Німеччина. І вже думки про навчання якось відходили на другий план. Я часто чула історії, як мої однокласники-відмінники після закінчення університету працювали десь касирами чи продавцями. Хоча самі вчилися на адвокатів або медиків.
Я вирішила відкладати на власну квартиру. Як повернуся, то хоча б матиму своє житло над головою. Ну і було б добре навіть бізнес відкрити, невеличкий магазинчик з продуктами, одягом чи салон краси.
Я б могла набагато швидше відкласти на житло, якби не деякі родичі. Щоразу, як я приїздила додому на відпустку, то знаходилися “ой, позич, у нас дуже складна ситуація”. Ще й мама любила пожалітися, як їм важко на одну зарплату жити. Тому я ще передавала їм гостинці та пару євриків.
І тільки восени 2021 року я купила гарну двокімнатну квартиру та почала ремонт. Я надсилала мамі кошти на картку, а вона вже сама контролювала робочих. Деяку ще техніку на кухню я привезла з Німеччини.
Однак, всі ці плани зруйнувала кляпа війна. Я забрала маму до себе в Італію, але вона пожила зі мною до Великодня, дуже сумувала за Україною та за татом. Моя квартира не стояла порожньою. Там почали жити знайомі з Харкова, платили чисто за комуналку та все.
Знаєте, на заробітках добре, але вдома ще краще. Тиждень тому я нарешті повернулася в Україну. Бо так до старості можна гнути спину. Думала, що мама і батько зрадіють, нарешті їх донька буде поруч.
Але вже наступного дня я зрозуміла, що ніхто тут мене взагалі не чекає:
– Ти нащо взагалі припхалася? Слухай, тут так легко роботу не найдеш. Тим паче, тут тобі ніхто єврики не даватиме.
– Мамо, а мені до 40 працювати? Я хочу тут жити, мати чоловіка, діточок народити.
– Дітей ще встигнеш завести, а гроші треба тобі вже!
Я вже готова була втекти на свою квартиру. Однак, родичі не хотіли переїжджати і мама почала за них заступатися. Але ви не уявляєте, як вони зіпсували моє житло! Жирні патьоки на кухонній поверхні, обмальовані стіни олівцями та фломастерами, собака робила свої справи на килим та вже ламінат надувся. А ще помітила, що зникло моє дзеркало у спальні – його діти розбили, коли гралися.
Я аж плакати хотіла, коли побачила цей свинарник. Стільки років старалася, відкладала, важко працювала. А люди так невдячно вчинили з моїм житлом!
Добре, що хоча б я тут знайшла роботу, працюю адміністратором на складі. Якраз зіграло на руку мій довід закордоном.
Родичів поки що не можу виселити, тому живу з батьками. Але вони щоразу нарікають, як я “пустоголова дівка”, бо повернулася додому з заробітків.
Певно, мама думає, що там дуже легко працювати. Але якби вона хоча б 1 день прожила на моєму місці.. Або ж просто батьки зрозуміли, що я вже не зможу висилати їм продукти та гроші, тому так образилися на мене.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!