Так сталося, що я залишилася без чоловіка. Адже горе-колишній не витримав перевірку на батьківство. Поки я няньчила нашу доньку, він собі розважався з молодими співробітницями. Тільки коли нашій Мартусі було 4 рочки, то я дізналася всю гірку правду.
Ну і того ж дня зібрала всі речі та переїхала до моєї мами. Вона жила у невеличкій двушці, спальний район міста, стара радяночка. Зранку мама була на роботі, а я сиділа з донею. Потім вона приходила додому, а я йшла на нічні зміни на завод. Так ми чергувалися, але грошей все одно не вистачало.
Тоді я вирішила поїхати в Італію на заробітки. Тим паче, в Турині працювала моя кума, хрещена Мартусі:
– Приїзди. Я тоді допоможу папери зробити. Нам тут потрібні прибиральниці та кухарки в готель.
– А як я без мови?
– Ой, я тебе прошу, тут майже всі заробітчани і розуміють російську чи англійську. До речі, дають місця у гуртожитку. Так що навіть не вагайся, бери квитки.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І от через тиждень я вже працювала в Турині покоївкою. Звісно, розлука з рідними мені важко далася, плакала, коли чула голос донечки. Але розуміла, що на заробітках отримую гроші доньці на майбутнє. Раз на місяць висилала рідним в Україну пару сотень євро, декілька пакетів зі смачними продуктами та одяг.
Так поринула з головою у роботу, що не помітила, як минуло вже 15 років. Правду казали, що час на заробітках швидко плине. Донька виросла, вийшла заміж та зараз живе з чоловіком на квартирі моєї мами.
Матусі, на жаль, вже давно нема. Вона мала рак, остання стадія. Я постійно висилала гроші на ліки, просила у борг в родичів, аби оплатити операцію та курси хімієтерапії. Однак, нам нічого не допомогло та хвороба не відступала.
Донька вийшла заміж ще у 2019 році, я привезла з Італії вина, закуски, солодощі та ще багато продуктів. Ну і дала молодятам 5 тисяч євро на святкування.
І розуміла, що вже час повертатися в Україну, бо і так все здоров’я витратила на цю проклятущу роботу. Тому почала відкладати гроші на власну квартиру, бо не хотіла заважати доньці та зятю.
Однак, донька все одно до мене телефонує та постійно просить гроші. То їй треба на ремонт у квартирі, то заплатити кредит за новий телефон чи духовку. Складалося враження, наче от ні вона, ні зять не працюють!
Нарешті отримала на роботі невеличку відпустку, аби провести різдвяні свята в Україні. Давно з подругами не бачилася, з родичами. Та і на носі свята, треба час проводити у сімейному колі.
З собою я привезла чималу суму 20 тисяч євро, хотіла купити собі квартиру, але поки на нулі. Адже я ще можу рік-другий попрацювати, зароблю гроші та якраз квартира добудується.
Але про ці гроші дізналася донька. І одразу почала просити “в борг”
– Ма, у нас машина зламалася. Вже стільки витратили на ремонт, що нову могли давним-давно купити. Її зараз навіть не можемо продати, ніхто не хоче купувати цю рухлядь.
– І що ти від мене хочеш?
– Ти краще відклади купівлю квартири, нам машина потрібніша. Бо як я буду на роботу їздити.
– А взяти кредит чи заробити самотужки – це якась проблема?
– Ой, ну знову ти починаєш за своє! Розумієш, що в Україні нема таких зарплат, як закордоном.
– Тоді поїхали зі мною на заробітки. Може, тоді нарешті зрозумієш, як то гроші важко даються.
От Марта взагалі не хоче мене слухати. На все у неї один аргумент “не вистачає грошей”. Але я втомилася годувати двох дорослих людей які вже повинні самотужки думати про фінансове становище. Чи Марта гадає, що мені в Італії просто так гроші з неба падають?!
Як мені ще врозуміти доньку? Бо ні розуму, ні каплі.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!