Гарувала все життя, а залишилася самотня при трьох дітях. 

У Марини була безсонна ніч, а в душі невимовна порожнеча. Вона думала про те, що за стільки років стала нікому не потрібна. А стільки часу працювала на чужині заради дітей. 

Щоночі її болять руки, адже довго ними трудилася і не жаліла здоров’я. Жінка сиділа вранці та пила в тиші під цокання годинника гірку каву. Згадувала свою молодість.

…Жінка розлучилася з Петром, коли у них вже було троє дітей. Хоча вона не дуже сумувала, адже нарешті спекалася від чоловіка, який був лише тягарем у її житті. Вийшла за нього лише тому, що він дуже причепився. Марина вже сама почала думати, може це справді любов. Але після розлучення все стало на свої місця. 

Петро жив з Мариною, як у Бога за пазухою. Але самій жінці було дуже не легко. Все було на її плечах, а чоловік навіть не мав постійної роботи. Дітей бавила бабуся, поки матір працювала вчителькою у школі. Роботу жінка дуже любила, але от зарплата була надзвичайно низькою. Згодом почалися суперечки з чоловіком, а після чергового зауваження, Петро підняв на неї руку. 

Після цього випадку розлучилися. Марина залишилася з дітьми, тому мусила їхати на заробітки, щоб забезпечити їм світле майбутнє. 

… Проходив рік за роком, підростали діти, а на чолі жінки з’явилися перші зморшки. Неслухняні внуки також забирали всю енергію в бабусі. Син згодом потрапив в погану компанію й опинився в поліції. Пішли всі заощадження, щоб розв’язати всі запитання. 

Жалілася бабуся, що діти тринькають материні гроші. Жінка тяжко працювала, щоб вивчити їх, на весілля складала гроші. Собі не дозволяла нічого зайвого, а їм все треба і треба. Діти не вчилися, за кожну сесію потрібно було платити.

Бабуся згодом занедужала і її не стало. Андрій одружився, а жінка народила йому двоє дітей. Згодом дружина покинула його, а він собі знайшов бідну дівчину, яка бавила його дітей. 

Та й у старших доньок нічого не складалося. Вони лише дзвонили, коли було потрібно кошти. Марині було дуже сумно. Вона приїхала додому, але ніхто її так і не зустрів.

— Я, Андрійку, більше нікуди не поїду, — відповіла. — Піду на пільгову пенсію

— А ми думали, що ти в гості, — розчаровано мовив син. — Ні чоловіка, ні дітей поруч. Що сама в селі робитимеш?

— Якось буде.

Доньки навіть не приїхали до матері, яку не бачили довгі роки.

Подумала жінка, що гарувала все життя, а залишилася самотня при трьох дітях. Правильно матір говорила, що не потрібно було так балувати дітей, ніхто не оцінює. 

Зараз вже пора і для себе пожити. 

Що ви думаєте з цього приводу?

U2
Загрузка ...