Я дуже шокована поведінкою моєї рідної мами. Хоча зараз мені навіть важко її таким словом назвати. Дуже боляче та образливо з її ставлення до мене та моїх діточок!
Отож, я сама з невеличкого села на Львівщині. У мене є молодший брат Гнат. Як і вся молодь нашого села, я після 11 класу поступила до Львова. Звісно, щотижня приїздила додому, привозила батькам гостинці, якісь сувенірчики та магнітики. А вже на літо після 1 курсу знайшла роботу. Хотіла бути трохи самостійною і заробляти гроші.
Після 4 курсу я вийшла заміж. Ми з чоловіком якраз познайомилися на колишній роботі, я працювала офіціанткою, а він барменом. Після весілля взяли квартиру в іпотеку. Ті, хто купував так житло зрозуміють, як не солодко нам було. Економили кожну копійку, їли найдешевші продукти, про відпустки та відпочинки взагалі забули.
У 2013 році не стало мого татуся. Він важко хворів, мав проблеми з серцем, переніс 3 операції. Але, на жаль, нічого не допомогло. І після 40 днів мама вирішила поїхати на заробітки. Адже робота тата годувала нашу родину. Тим паче, у нашому селі через хату жінки їздили як не в Польщу, то в Італію чи Іспанію.
Моя мама пробула в Римі 10 років, найнялася типу господинею-доглядальницею в один маєток. Всі зароблені гроші вона відсилала тільки Гнату. Аби він ті євро вкладав у хату, у господарку. Але мені ніц не перепадало. Навіть коли народилися мої дітки, то мама не приїхала на хрестини. Максимум, що зробила – вислала нам пакунок з солодощами, олією та макаронами.
Місяць тому мама нарешті повернулася додому. Мої дітки за нею дуже сумували, постійно запитували “коли бабуся приїде”. Тим паче, Гнат вже одружився, привів невістку додому. Тому мамі буде велика поміч біля господарки. Ну і вона вже не молода жіночка, а в літах. Хай краще онуків бавить, а не на чужині працює.
Ми з чоловіком спеціально взяли відпустку на роботі, аби довше побути у селі. Я спекла торт снікерс, дітки намалювали великий плакат для бабусі, ще й самі зробили аплікацію як подарунок. Але мама на це все так глянула та скривилася. Вручила їм шоколадки, наче собаці кістку кинула. Ну і ще по 10 євро поставила до кишень.
Однак, я ж знаю, що мама привезла з Риму 8 тисяч євро та всі віддала Гнатові. То понад 300 тисяч гривень, велика сума. Не можу сказати, що мій брат сильно “розбудував” хату. Тільки залив бетоном подвір’я, перекрив старий дах та змайстрував новий паркан. Зате його жінка їздила на новесенькій машині, діти мали модні айфони.
Мене така поведінка мами дуже образила. Гнатові 300 тисяч, а моїм дітям тільки 20 євро. Тому після застілля, коли допомагала все зносити на кухню, вирішила поговорити з мамою:
– Ну я все розумію, що Гнат молодший і він тобі хату розбудував. Але ти б могла і нам щось привезти, а не тільки по 10 євро дати.
– А що, ти якісь претензії мені ставиш?
– Не ставлю. Але це трохи несправедливо, коли брат отримує 300 тисяч, а ми нічого.
– Бо я знаю, що Гнат мене глядітиме, коли постарію. І що невістка мені склянку води піднесе. А ти он де у своєму Львові сидиш, про мене геть забула.
– Мамо, я не забула, он приїхала у гості..
– То ти зараз така добра, бо за гроші почула.
Знаєте, мені на ті гроші вже так байдуже. Я хочу одного – нормального до себе ставлення. Адже я та діти не бачили маму 10 років, дуже сумували за нею. А вона навіть гостинці їм не привезла, не подякувала за малюнки.
Чому мама раптом почала вважати, що я для неї ворог? Я також маю право на неї ображатися через гроші, але не роблю цього так відкрито, не скандалю. Вона вже навіть елементарну увагу не може родині приділити. Невже то через заробітки ми так віддалилися?
Як Ви вважаєте, яка справжня причина зміни такої поведінки?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!