«Максим, не підходь до нього» – кричала жінка до дитини, яка намагалася торкнутися морди бездомної собаки. Тварина була змученою та безсилою, а ще вона не їла довгий час, адже можна було перерахувати на тілі всі ребра. Шерсть вся була з реп’яхами.
Коли я побачив цю картину: маленька дитина та грізна морда собаки, то одразу почав шукати палицю. Маля не розуміло, що відбувалося і посміхалося до собаки. Матір стояла і не могла поворухнутися від страху.
Як тільки я намагався підійти до собаки, він одразу демонстрував зуби. Маленький хлопчик вирішив поставити долоню тварині в пащу, собаці було не приємно, але він не припиняв спостерігати за малюком. Згодом хлопчик став розмовляти з твариною й запропонував іти з ними жити.
Собака продовжував спостерігати за тим, як Максим з ним розмовляє, потім він зробив крок назад та побіг до старої залізобетонної труби, дістав щось звідти і поклав перед хлопчиком. В цей час ми якраз відгородили хлопчика від собаки, а тварина несла йому в зубах кістку.
Нас це неймовірно розчулило. Через деякий час біля цього місця я зустрів схожу собаку, але вона була доглянутою та в нашийнику. Я задумався над несправедливістю життя, адже ці дві собаки однакові, а доля в них абсолютно різна.
Чи жива та собака? Ця зима була дуже холодна. Мене, раптом, здолало почуття сорому перед твариною.
На щастя, мені ще випало долею зустрітися з матір’ю Максима, яка розповіла, що вони забрали того бездомного пса в село. Тепер моя душа спокійна.
Як ви ставитеся до собак?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!